Верховний Суд відмовився визнати недійсним договір про передачу “Волиньгазу” Фірташа газових мереж
23.06.2021 Верховний Суд відмовився задовольнити касаційну скаргу заступника генпрокурора та залишив без змін постанову Північного апеляційного госпсуду від 19.01.2021 і рішення Госпсуду м. Києва від 20.09.2018 (у справі №910/3498/18), якими заступнику генпрокурора знову ж таки було відмовлено в задоволенні позову (поданого в інтересах Фонду держмайна) до “Волиньгазу” (входить в групу РГК, близьку до Дмитра Фірташа) і Міністерства енергетики та захисту довкілля про визнання недійсним договору від 29.11.2012, на підставі якого “Волиньгазу” було передано в експлуатацію держмайно (газорозподільну систему) та стягнення 117,8 млн грн.
Згідно з судовими матеріалами, позиція прокурора полягає в тому, що спірний правочин укладений з порушенням встановленого законом порядку передачі в користування держмайна, виключні повноваження щодо розпорядження яким належать Фонду держмайна, тоді як ні Кабінет Міністрів, ні Міненерго не мали права розпоряджатися спірним держмайном та передавати його безоплатно в користування господарюючому суб`єкту приватної форми власності.
Суди першої та апеляційної інстанцій з доводами прокурора не погодились зазначивши, що спірний договір укладений між відповідачами на виконання постанови Кабінету Міністрів, якою визначено порядок використання держмайна (газорозподільних систем), яке використовується для забезпечення розподілу природного газу та не підлягає приватизації, а також визначено Міненерго органом управління цим майном.
Цитата з постанови Верховного Суду:
“Постановою [Кабміну] №770 [від 20.08.2012 ] доручено саме Міненерговугіллю укласти з господарськими товариствами із газопостачання та газифікації, на балансі яких обліковується державне майно, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації і не може бути відокремлене від їх основного виробництва, договори про надання такого майна на праві господарського відання згідно з відповідним примірним договором.
Іншою Постановою [Кабміну] №95 [від 21.02.2017] Міненерговугілля визначено органом управління газорозподільними системами, власником яких є держава, або їх складовими.
Отже, як на момент укладення оспорюваних правочинів, так і на час розгляду справи органом управління газорозподільними системами, власником яких є держава, або їх складових є Міненерговугілля.
Постанови №770 та №95 є чинними, будь-яких доказів на підтвердження їх скасування у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять.
Враховуючи, що спірні правочини укладені на виконання чинних та обов`язкових до виконання постанов Кабінету Міністрів України, їх зміст відповідає умовам примірного договору про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації та обліковується на балансі господарського товариства із газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від їх основного виробництва та примірному договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними.
Верховний Суд не бачить жодних підстав вважати інакше.
Оскільки користування спірним державним майном здійснюється відповідачем-1 на підставі договору №31/22 [від 29.11.2012] та додаткової угоди №1 [від 24.05.2017], укладених між відповідачами на виконання чинних постанов Кабінету Міністрів України, то відсутні і підстави для висновку про наявність протиправних дій відповідачів у спірних правовідносинах”.
Нагадаємо, на початку червня 2021 року ДБР провело обшуки в 37 операторів газорозподільних систем, в Міненерго, НКРЕКП. В ДБР розповіли що у 2017 році тодішні посадовці Міненерговугілля уклали з 37 приватними операторами договори, у яких передбачено безоплатне користування державним майном, і внаслідок вказаних дій державі за три роки нібито завдано збитків на суму 1,488 млрд грн.
