Ольга Буславець: У мене завжди державницька позиція

Кажуть, що її посада стала частиною стратегії стримувань і противаг, вибудованою Банковою у протистоянні з Коломойським. Правда це чи ні, покаже час. Як і те, виявиться вона «ручним» керівником чи «залізною леді» і як довго втримається в міністерському кріслі. Вона каже, що не хотіла б асоціюватися з Маргарет Тетчер, а між тим ситуація в галузі вимагає жорстких і непопулярних рішень.

Чому кандидатуру Буславець було подано, а потім відкликано з розгляду Верховною Радою? Чи будуть закриватись нерентабельні шахти? Чи підвищуватимуться тарифи на електроенергію? Що чекає на «зелену» енергетику? Про це і більше перша жінка в Україні в статусі очільника Міністерства енергетики Ольга Буславець в інтерв’ю Радіо Свобода.

РС: У «Вікіпедії» написано: Ольга Буславець – український політик. А далі: державний діяч. Чи відчуваєте ви вже себе політиком?

– Вже відчуваю, так. Хоча спочатку я, звичайно, є професійна людина, яка прийшла в дуже важкі часи на цю посаду для того, щоб вирішувати ті питання, які на сьогодні назріли, які потребують термінового вирішення.

– Так повелося, що ваша професія традиційно вважалася не жіночою. Ви – перший в галузі в.о. міністра-жінка. Чи доводилось відчувати сексизм у ставленні до себе?

– Я, мабуть, буду намагатися дуже коротко відповісти на це питання. Для того, щоб бути сприйнятою у цій чоловічій галузі, звичайно, потрібно бути на дві голови вище любого чоловіка. Тому дійсно потрібно було дуже багато працювати і бути висококваліфікованим фахівцем для того, щоб тебе сприймали, щоб тебе в галузі підтримували, ти міг ухвалювати рішення, які підтримувалися б і виконувалися б, і було розуміння, для чого це робиться, та була би відповідна довіра від галузі.

– Ви у статусі в.о. міністра трохи менше від 100 днів. Як надійшла пропозиція? Від кого вона була?

– Я пропрацювала у міністерстві з 2005 року. І в енергетиці я працюю вже 20 років. Я пропрацювала без двох місяців 15 років у міністерстві і була звільнена попереднім керівником міністерства. Мабуть, я не вписувалася у ту команду, яка була тоді. І 10 лютого я була звільнена.

Всі енергетики знали про це, по-різному це сприймали. І у кожного керівника енергетичного підприємства і у людей, які багато років зі мною попрацювали, було моє резюме. Я – звичайна людина, дуже активна, з активною позицією. І себе бачила надалі тільки в цій галузі.

– А хто подзвонив чи написав? Куди покликали?

– Покликали спочатку до прем’єр-міністра, а потім, звичайно, до Офісу президента. Я розмовляла з президентом. Всі питання, стосовно викликів, які сьогодні є в галузі, ми проговорювали, яке саме рішення я бачу в тих чи інших напрямках.

– Щоб закінчити з в.о., бо воно таке трохи образливе. Хоча один з гостей якось казав: це ж така справа – не хочеш, то не йди. Ця пропозиція, спочатку було рішення подати вас на затвердження міністром, а потім президент відкликав представлення. Як вам це пояснювали?

– У мене є, звичайно, як і прихильники в галузі, так і люди, які, мабуть, ставляться по-інакшому. Я не знаю, що вплинуло. І навіть не хотіла б розбиратися, чому саме так було вирішено, але якщо потрібно для справи і для того, щоб бути на передовій у вирішенні тих надважких питань, які сьогодні є в енергетиці, я готова бути і в цьому статусі, і виконувати всю необхідну роботу, і будувати подальші стратегічні напрямки в галузі, щоб говорити не тільки про вихід з кризи, яку ми сьогодні дійсно маємо з різних причин, але і про подальший розвиток енергетики і про майбутнє, яке ми хотіли би будувати у своїй країні.

– Здається, 15 червня ви після одного з засідань Антикризового енергетичного штабу говорили про те, що справи просуваються добре, будуть виплачені борги зі зарплатні шахтарям, шахтарі вийдуть на роботу. І через буквально 2 тижні шахтарі приходять під Офіс президента. Що не вдалося?

– Питання по вугільній галузі – надважке з ряду причин. І тому, що багато років не ухвалювалися концептуально кардинальні, необхідні рішення по реформуванню вугільної галузі, і тому, що вугільна галузь дуже чутлива до того, що відбувається на ринку електричної енергії.

Тому що основним збутом вугілля, звичайно, є теплова генерація. І якщо теплова генерація не може на ринку електричної енергії внаслідок певних адміністративних втручань, формування ціни на ринку, покривати свої затрати на виробництво, то, звичайно, вони й не можуть сплачувати у повному обсязі за вугілля, яке купується.

Крім того, внаслідок певних рішень, у тому числі і відкриття імпорту електричної енергії по двосторонніх договорах в минулому році восени вплинуло на вугільну галузь дуже негативно. Тому що імпортували електричну енергію і наша теплова генерація не купувала вугілля. Це призвело до перенакопичення вугілля на складах і, звичайно, до відсутності коштів для того, щоб шахтарям вчасно сплачувати зарплату і платити за спожиту електроенергію та інші обов’язкові платежі, які ці підприємства повинні сплачувати сьогодні.

Питання виплати зарплати на слуху у всіх. У мене тут є така картинка. Ми проаналізували і бачимо, що з 2016 року по сьогодні дуже змінилася питома вага, тобто джерело оплати шахтарям зарплати. Якщо в 2016 році з бюджету сплачувалося близько 30% на зарплату, тому що сьогодні вугілля державних шахт дуже надвисоке по своїй собівартості і для того, щоб підтримувати ці підприємства, звичайно, з бюджету необхідно направляти кошти. Все інше замість цих 30% сплачувалася зарплатня з реалізації вугілля. У 2017-у та у 2018 роках ця тенденція по бюджетному фінансуванню збільшилася до 43-44%. А 2019 рік, коли вже восени було відкрито імпорт, показав, що за рахунок зменшення реалізації до 38%, яке могло забезпечити виплату зарплатні, а 62% – з бюджету, то це вже було початком кризи у вугільній галузі, загострення кризи.

Що ми маємо на сьогодні? Ми зробили безпрецедентний крок, коли в п’ятницю, 26 червня, за дорученням прем’єр-міністра, максимально наблизили всі можливі ресурси бюджету для того, щоб погасити всю зарплатню перед шахтарями, що можна було профінансувати саме з бюджету, і залишилося лише 120 мільйонів, які покриваються тільки за рахунок реалізації. А для того, щоб ця реалізація відбулася, потрібно було забезпечити гарантований збут вугілля.

Ми, по-перше (ви запитували у мене, що було зроблено за ось ці 100 днів ще неповних, які я працюю?), почали з того, що ми зробили реальний фізичний баланс електроенергії. Як це пов’язано з вугільною галуззю? З цього балансу розраховувався і паливний баланс. Тобто, скільки вугілля нам необхідно для того, щоб забезпечити виконання цього балансу і роботи теплогенерації.

Було в пресі багато нарікань, що було зменшено виробництво атомної генерації за рахунок того, що необхідно було працювати на тепловій генерації. Це, звичайно, викривлена інформація. Я хотіла би внести певну ясність. Фізичний баланс було зроблено таким чином, що майже вся генерація була обмежена рівно на стільки, на скільки зменшилося споживання електроенергії. Як атомна, так і теплова.

Хоча теплова виконує дуже важливу роль для забезпечення стабільної роботи всієї енергосистеми і регулювання оцих нерівних, скажемо так, обсягів споживання по добі. І теплова генерація разом з гідроелектростанціями виконують регулюючу функцію для того, щоб нашим споживачам стабільно поступала електроенергія.

Так от, теплова генерація, коли ми змінювали баланс, повинна була забезпечити максимальний збут вугілля. На жаль, після першого місяця моніторингу цього паливного балансу нами було визначено, що, наприклад, «Центренерго», компанія, яка знаходиться в державі і знаходиться в управлінні ФДМУ, замістила споживання вугілля на газ і працювали на газі. Я можу сказати, що дійсно економічно це обґрунтовано внаслідок дуже значного зниження ціни на газ. Але ж державне підприємство, на якому були переоснащені блоки для використання саме вугілля, газової марки вугілля, яке видобувається на державних підприємствах, повинне було забезпечити отой збут.

– А вам не здається, бо виглядає так, що державні підприємства стають заручниками цього? Тому що переоснастили, треба дати можливість шахтам заробити, а все-таки краще було би використовувати економічно газ?

– Звичайно. Але якщо дивитися в масштабі всієї держави і всього енергетичного комплексу, то ми мали розуміти, що якщо ми будемо давати перевагу певній ситуативній ринковій кон’юнктурі і переходу на газ, ми зупинимо шахти, ми не будемо мати можливостей підтримувати ці шахти, щоб потім, коли все ж таки ціна на газ по сезонній своїй складовій збільшила свою ціну, і теплова генерація перейде все одно на вугілля, ми не мали ситуації, що цього вугілля просто не буде. Тому що буде простій і шахтарі не будуть підтримувати ці шахти.

– Але зараз вугілля багато, його ніде дівати, а шахти треба дотувати. Чи не думали ви про те, щоб зробити так, як свого часу вчинила Маргарет Тетчер?

– Дуже таке влучне запитання. Я, мабуть, не хотіла би асоціюватися з Маргарет Тетчер, але вона дійсно зробила дуже сміливі кроки. І хочу сказати, що якби наша держава сьогодні могла і мала такий фінансовий ресурс, який у свою чергу використовувала Маргарет Тетчер при реформуванні, у тому числі і закритті збиткових шахт, ми, мабуть, могли би більш швидше вирішити це питання. Вугільна галузь на сьогодні потребує кардинального реформування. Саме тому є певні напрацювання щодо концепції трансформування вугільних регіонів. Є Кабміном створена координаційна рада. Мінрегіоном вона була започаткована…

Ольга Буславець. Під час інтерв’ю.

– Можна один пункт з того, що ось так руба можна зробити, щоб змінити ситуацію?

– По-перше, ми повинні розуміти, що найбільш ефективною системою щодо використання вугілля може бути формування вертикально інтегрованої кампанії. Тобто є той же, мабуть, «Центренерго», який може використовувати це вугілля, і державні шахти, які при певних діях стосовно після проведення аудиту, певних заходів, які дозволили б зробити їх більш ефективними і такими, які могли би працювати без збільшення бюджетного фінансування, а на меті його взагалі не мати, а себе окупати, відповідно до реалізації продукції, то я думаю, що той шлях формування вертикально інтегрованої кампанії, на нього потрібно орієнтуватися і відпрацювати всі можливі кроки, які необхідні для цього.

– Скільки часу для цього треба?

– При цьому є багато питань, які потребують масштабного обговорення. Це екологічні, соціальні. Тому що ми маємо майже 65 мономіст, в яких тільки шахта є тим підприємством, на якому можуть працювати люди. І, як правило, це одна працююча людина, яка годує всю родину. І ми повинні розуміти, яким чином нам необхідно цих людей захистити, дати можливість трансформуватися цим регіонам, щоб там була робота.

У нас навіть на сьогодні є домовленості з німецькою стороною. Був і дзвінок прем’єр-міністра до канцлера Німеччини Ангели Меркель. Вони обговорювали це питання. І в мене були перемовини з послом Німеччини в Україні стосовно допомоги щодо проведення комплексної роботи в рамках пілотного проєкту з досвідом Німеччини по закриттю шахт якогось мономіста, яке ми визначимо разом з ними по певних критеріях. І цей «пілот» буде реалізований як для вирішення соціальних, екологічних питань, так і забезпечення роботою тих людей, які проживають у тому місті. Я вважаю, що ми це будемо робити доволі швидко. І я думаю, що це буде позитивний досвід, який ми потім будемо застосувати і в інших містах.

– А чи обрали ви вже це мономісто?

– Ми не вибрали. Є певні критерії. Ми, звичайно, будемо це опрацьовувати робочою групою для того, щоб визначити.

– На мітинги, які були цього вівторка під Офісом президента, здебільшого прийшли люди не з державних шахт. Наші журналісти поспілкувалися з машиністом підйому і рукоятчиком-сигналістом шахти «Свято-Покровська» Надією В’ячеславівною. Ось що вона сказала:

«З жовтня 2019 року, як я оформилась, мені не заплатили ще ані гривні. Потім почалась пандемія, сказали: сиди вдома, як будеш потрібна, ми тебе покличемо. Сиджу, чекаю – ніхто мене не викликає. Ця шахта називається «Свято-Покровська» – від «Укрвугілля». Це «часники», у них профспілки немає. А «ДТЕК» – це ж все-таки більше державна, більше підкорюється законам. Але там теж порушуються права, і зараз позакривали, наскільки мені відомо, у мене там зять і син працюють, в «ДТЕКу», вони теж сидять вдома – в цьому вимушеному прогулі».

Вони прийшли вирішувати питання приватного власника, наскільки я зрозуміла з цієї відповіді… Чому це держава має вирішувати?

– У нас, дійсно, є вугільне об’єднання «Добропіллявугілля», яке знаходиться в оренді в компанії ДТЕК, яке, на жаль, також зупинило виробництво вугілля. Ці шахтарі знаходяться у простої вже кілька місяців, тому що немає ринку збуту. Компанія ДТЕК виконує свої соціальні зобов’язання перед людьми. Вони сплачують мінімальну зарплату. Звичайно, це менше, ніж коли люди працювали б і могли би отримувати більше коштів.

Я розумію вимоги людей, які просять дати захист, ринок збуту. Саме тому було надважливо виконувати паливний баланс, який був затверджений міністерством. Тому Кабміном були ухвалені рішення, щоб не використовувати для основного виробництва і не спалювати газ тепловою генерацією. І міністерство, відповідно до цього рішення Кабміну, затвердило перелік блоків, які повинні спалювати тільки вугілля. Але, на жаль, навіть при цих рішеннях все одно деякі компанії використовують певну кількість газу на сьогодні, тому що це дозволяє їм зменшити свою собівартість при тих низьких цінах, які є сьогодні на ринку.

– Тобто ви зараз хочете перейти до того, що ціни треба підвищувати?

– Ні, я не хочу сказати, що до того, щоб підвищувати ціни. У нас є різні сегменти ринку. Я хочу заспокоїти наше населення, яке має затверджений тариф на електроенергію. Він незмінний вже з 2017 року. І, як вже неодноразово наголошував прем’єр-міністр, ніхто не готує рішення щодо підвищення цього тарифу.

– Бо вибори?

– Я думаю, що навіть не тому, що вибори. Без підвищення соціального захисту людей, без підвищення, можливо, прожиткового мінімуму та пенсій, мабуть, недоречно сьогодні говорити про підвищення тарифу для населення.

Що стосується всіх інших споживачів, на нашому ринку є різні сегменти. Ринок двосторонніх договорів – там своє формування ціни. У нас є ринок «на добу наперед». Це так звана біржа, на якій формуються індикативні ціни. Є інші сегменти, які формують загальний мікс вартості електроенергії для непобутових споживачів. Я за ринкові правила, щоб ціна на ринку формувалася таким чином, щоб вона відповідала сьогоднішньому попиту і пропозиції.

– Але наскільки це вдається? Тому що виглядає так, що ринок запрацював минулого року, але він такий трохи псевдоринок. Ви погодитеся з цим твердженням чи ні?

– Дійсно, у нас вчора (розмова відбувалась 2 липня – ред.) була перша річниця запуску нової моделі ринку. І, чесно кажучи, я вважаю, що закон про ринок електроенергії (і я маю до нього прямий стосунок) – це ринковий європейський закон, який було підтримано усіма нашими міжнародними партнерами, донорами і високо оцінено. Але щоб його імплементувати, були підготовлені певні рішення не тільки урядом і міністерством, а, в першу чергу, регулятором, який регулює діяльність енергетичних ринків.

І після того, як запрацював ринок, по-перше, у нас не було вирішено два ключових завдання старої моделі ринку – не були погашені старі борги, 28 мільярдів гривень взаємних боргів, які в тому числі не виплачені генерації, а це відсутність інвестицій в їх розвиток, і в нас не було скасоване перехресне субсидіювання, яке, звичайно, в ринкових умовах є тягарем для ринку. Це повинен був вирішити регулятор, звичайно. На жаль, цього не відбулося. Тому ми увійшли з двома такими проблемами ринку.

– А чому цього не відбулося? Тепер же ж регулятор Кабміну підзвітний.

– Але ж, за законодавством, регулятор у нас є незалежним. Є окремий закон. У нас він незалежний.

– Він незалежний. Але президент змінив підпорядкування. І залежність так трохи змінилася. Ні?

– Але все ж таки ми говоримо з вами спочатку про відкриття ринку. І тоді регулятор був взагалі незалежний. І на рішення ми ніяк не впливали.

Що стосується того, як взагалі розвивалася ситуація на ринку, перші місяці були певні відхилення від наших очікувань по цінових позиціях і таке інше, але були прийняті запобіжні заходи стосовно обмежень цін на ринку, щоб не відбулося значного стрибка цін. Але після того, як восени регулятором було ухвалено ряд рішень стосовно адміністративних обмежень, продажу електроенергії за певною ціною, відбулося коливання ціни, яке не відповідало ринковим підходам. І це також вплинуло на всю генерацію і сьогоднішні багатомільярдні борги, які накопичувалися вже в цьому році, є наслідком усіх рішень. Тому я вважаю, що, звичайно, без активної і зваженої позиції регулятора неможливо у повному обсязі усунути ті виклики і кризові явища, які на сьогодні ми маємо.

– А що заважає регулятору проявляти активну позицію?

– Я можу сказати тільки те, що на Антикризовому енергетичному штабі, який очолює прем’єр-міністр, на якому є присутніми всі гілки влади, в тому числі і регулятор, і представники нашого профільного комітету, багато народних депутатів, були напрацьовані комплексні рішення, які дозволили би вивести енергетику з тих кризових явищ, які ми останні місяці маємо. На жаль, на сьогодні не всі рішення виконані. Але ми проводимо дискусії, ми проводимо додаткові наради.

Засідання Антикризового енергетичного штабу

– Наради – це добре, але ви кажете, що не всі рішення виконані. Хто заважає?

– Я думаю, що це питання потрібно поставити все ж таки регулятору.

– До речі, скажіть, будь ласка, ми говоримо увесь час про Антикризовий енергетичний штаб під керівництвом прем’єр-міністра, але так виглядає, що цього тижня працював (я не знаю, як назвати цей штаб), можливо, тимчасовий штаб в Офісі президента, питання шахтарів розв’язувалися там.

– Я не знаю, що відбувалося в Офісі президента.

– Зустрічалася пані Ковалів із представниками шахтарів.

– Мабуть, їй було доручено зустрітися з активістами шахтарів. Я можу сказати тільки, що я зустрічалася на майданчику міністерства з шахтарями.

– Ми вже говорили про ринок електроенергії. І зараз мова йде про зміни до цього закону. На засіданні цього тижня профільний комітет розглядав ці зміни. Є два альтернативні законопроєкти. Один із них підготовлений Кабміном. Очевидно, ви до нього маєте безпосередній стосунок. Інший – це законопроєкт Андрія Жупаніна, представника правлячої партії «Слуги народу». Ваш законопроєкт стосується заборони імпорту електроенергії з Російської Федерації. А той законопроєкт передбачає імпорт з країн СНД. Обидва законопроєкти набрали однакову кількість голосів і будуть винесені в зал. У випадку, якщо законопроєкт пана Жупаніна буде ухвалений, чим це, вибачте, «світить» державі?

– Я хочу сказати, що дійсно урядовий законопроєкт, який розглядався на комітеті, був підготовлений міністерством, звичайно, на виконання того ж самого антикризового штабу і є збалансований та направлений на те, щоб саме стабілізувати ситуацію на ринку.

І там дійсно є певні відмінності від того, що було запропонованого альтернативним законопроєктом, який подав народний депутат, пан Жупанін. Перша (ви вже озвучили) – немає нашої норми заборони імпорту. І у нас ця норма тимчасова, я хочу підкреслити, до кінця наступного року. Я вважаю, що політично правильно це законодавчо підкреслити, тому що ми не бачимо найближчим часом необхідності імпортувати електроенергію з цих країн, тим паче, що у нас немає паритетних можливостей. Тобто коли був відкритий імпорт електроенергії…

– Тобто, коли ми говоримо «цих країн», то під «СНД» захована Російська Федерація, країна-агресор.

– Білорусь і Російська Федерація, звичайно.

Але ж ми вирішили йти до європейської інтеграції. У нас є план синхронізації з європейськими системами… Навіть для того, щоб підтвердити свою спроможність до приєднання, після виконання всіх технічних заходів, які передбачені технічним каталогом, ми повинні будемо довести свою стійкість і спроможність без суміжних країн бути самодостатніми стосовно регулювання.

Тому цей тимчасовий імпорт, який відбувся восени, на мою думку, дуже загрозливий з точки зору наших стратегічних планів і напрямків. Тому що ці країни можуть для того, щоб послабити нашу теплову генерацію, навіть демпінгувати по ціні, продавати нам дешевше, ніж своїм споживачам, саме для того, щоб ми після певного періоду були залежні від цього імпорту. Тому ми все ж таки вважаємо, що необхідно ухвалювати наш законопроєкт, в якому передбачена ця тимчасова заборона.

– Наскільки правдивим або хибним можна вважати твердження, що робота енергосистеми зводиться до протистояння між фінансово-промисловими групами пана Коломойського і пана Ахметова? Бо навіть у цьому законопроєкті це так може проглядатися.

– Я не бачу у цьому законопроєкті ніякого протистояння. Тому що цей законопроєкт спрямований на те, щоб дати можливість в першу чергу нашому «Енергоатому» вийти з більшими об’ємами на більш притаманний йому ринок двосторонніх договорів і мати гарантований збут своєї енергії, а промисловим підприємствам купувати ту електроенергію.

Наш законопроєкт передбачає продовжений термін виконання обов’язків постачальника «останньої надії», це питання у нас на сьогодні не врегульоване, постачання «універсальної послуги», це постачальники, які постачають електроенергію населенню і малому бізнесу.

Наш законопроєкт спрямований на те, щоб так званий «гарантований покупець», який сьогодні забезпечує певні загальносуспільні обов’язки, міг би також продавати на ринку двосторонніх договорів електроенергію за певною формулою і бути збалансованим.

– Якими ви бачите перспективи ухвалення кабмінівського законопроєкту?

– Я дуже сподіваюся і буду робити максимум консультацій з депутатами, щоб довести необхідність ухвалення урядового законопроєкту як збалансованого, який направлений на вирішення комплексних питань. І буду доводити ризики, які несе в собі альтернативний законопроєкт пана Жупаніна. Я дуже сподіваюся, що все ж таки буде ухвалене виважене рішення.

– Я почала говорити про фінансово-промислові групи… Іноді голосування і ініціативи пана Жупаніна свідчать про якісь інтереси однієї з фінансово-промислових груп. Так само, деякі ЗМІ й вас називають людиною іншої промислової групи.

– Ви знаєте, коли мені задають таке запитання, мені його задавали останнім часом дуже часто, мені на згадку спадає фільм ще радянських часів, багатьма улюблений, «Іван Васильович змінює професію». Там було сказано: «Чиїх, холопе, будеш?».

Мені не хотілося б, щоб розглядали когось під призмою «чиїх ти будеш?». Я – людина, яка пропрацювала 15 років в міністерстві. У мене державницька позиція була завжди. Ті, хто мене знає дуже багато років, знає, які непрості були ухвалені рішення з певних питань і які могли покликати певні стосунки від різних представників офісів, які є на ринку, в тому числі електроенергії.

Тому, коли ставлять мені таке питання, навіть не знаю, що відповісти. Єдине можу сказати, що коли я проходила співбесіду, я проходила детектор брехні, який підтвердив хибність усіх звинувачень стосовно якогось певного лобіювання когось або навіть знайомства з цими людьми.

– Для того, щоб ви ефективно працювали і вам легше було впоратися з усіма складними проблемами галузі, вам точно потрібні заступники хоч і в якості в.о. А у вас три вакансії. Чому ці вакансії не заповнені?

– У мене на сьогодні не три вакансії. Тому що вакансію одного з заступників займаю я. Я – перший заступник.

– Коли подивитися на сайті, то там три порожні клітиночки.

– Сьогодні є вакантна посада заступника, який пропонується мною, вугільної галузі. Тому що це надважливе питання. Ми його сьогодні проговорили. І буде ще заступник з цифровізації. Сьогодні у нас є рішення, є віцепрем’єр по цифровізації і кожне міністерство має такого заступника. Але це відповідний напрямок.

– Їх буде тільки два?

– Можливо, ще буде введено посаду заступника для того, щоб закрити… В енергетиці багато питань. І «нафтогазовий» сектор, звичайно…

Я думаю, що найближчим часом все ж таки будуть призначені фахові люди, які дозволять мені підсилити команду і дійсно вирішувати ці питання.

– А що заважало вам прийти з цими людьми?

– Ви знаєте, дуже важко у вугільній тій же галузі знайти фахову людину, яка була би й ще управлінцем, яка погодилася б на таку посаду, заступника міністра, і вирішувати ці складні питання, і не була би причетна, як ви ставили мені питання, до того чи іншого напрямку і таке інше.

– Питання т.в.о. Наприклад в «Енергоатомі» зараз т.в.о. Т.в.о. багато по галузі. Це «допомагає» вам працювати?

– Я вважаю, звичайно, що це не добре. Я дуже сподіваюся, що така ситуація не буде продовжуватися доволі довго і, коли ми вийдемо з карантинних заходів, ми зможемо провести повноцінні конкурси, провести відповідні процедури для того, щоб були призначені…

– Тобто причина лише в карантині?

– Це одна з ключових причин.

– Але разом з тим дехто каже (поправите, якщо неправда), що в «Енергоатомі» пішов «крен», як то кажуть, у бік Росії. Вони твели починають закуповувати в Російській Федерації. Наскільки це правда?

– У мене такої інформації немає Я можу сказати, що як і у «ТВЕЛ», так і «Вестінгауз» закуповуються майже у рівних долях, відповідно до переобладнання і підготовки тих чи інших атомних блоків, які працюють на тому чи іншому паливі. В мене немає інформації щодо «крену».

– Ситуація по газу. Зараз оператор української ГТС має конфліктну ситуацію зі словаками, якщо можна це вже зараз назвати конфліктом. І це може призвести до того, що словаки не підуть на поступки і будуть проблеми.

– У мене, на жаль, мабуть (я з’ясую), такої інформації немає, що ситуація потребує термінового втручання міністерства або уряду у ці стосунки.

– Стосовно відновлювальної енергетики. Минулого місяця було ухвалено меморандум, ніби мало все налагодитися. Як ви розцінюєте цю ситуацію? Чи всі на ринку залишилися задоволені, з вашої точки зору?

– Я думаю, що за будь-яких домовленостей не можуть бути всі задоволені. Тому що є дві сторони. Інвестори, звичайно, хочуть зберегти свої найкращі умови на цьому ринку. А держава ні технічно, ні економічно вже не може сприймати таку дорогу за «зеленим тарифом», який на сьогодні ще чинний, відповідно до закону, електроенергію. Ми провели дуже складну роботу перемовин з інвесторами. І нам вдалося домовитися з більшістю все ж таки, більше ніж 50% погодилися з цими умовами. Ті, хто не погодився, вони наполягають на більш легких змінах і на зменшенні «зеленого тарифу», на що ми не можемо піти, враховуючи стан і енергетичного комплексу, і національної економіки, яка на сьогодні просто неспроможна це сплачувати.

Кабмін підписав меморандум з виробниками “зеленої” електроенергії

– Там деякі компанії збираються судитися. Якщо не буде подовжений термін дії не до 2030 року, а до 2032-го. Правильно? Як ви плануєте розібратися з цим?

– Коли ми формували остаточну редакцію в наших перемовинах з інвесторами, ми виходили, з того, що максимально необхідно знизити навантаження на ринок електроенергії тієї сплати різниці «зеленого тарифу». І нам вдалося на 6,5 мільярдів гривень за рік знизити навантаження шляхом цих домовленостей і майже на 2 мільярди євро за весь період підтримки відновлювальних джерел енергії.

Ті, хто підписали меморандум, а як я вже сказала, це все ж таки більше половини, вони погодилися без пролонгації на ці умови. І ми вважаємо, що для нас як для держави це дуже добре, тому що ми не повинні йти на умови продовження такої підтримки. Ми повинні йти на перехід на конкурентну аукціонну модель розвитку відновлювальних джерел енергії, як це відбувається вже в прогресивних країнах декілька років. І це довело свою ефективність.

Всі законодавчі умови є. Нам тільки необхідно їх імплементувати. Але, на жаль, внаслідок затягнутої медіації, перемовин з інвесторами вже з осені минулого року ми втратили час. На жаль, за цей період добудували дуже багато за високим «зеленим тарифом» сонячної генерації, якої можна було добудовувати на набагато приємніших умовах для держави. Але краще ухвалити рішення зараз.

Сьогодні (розмова відбувалась 2 липня – ред.) у Верховній Раді на порядку денному стояв законопроєкт, який був підготовлений урядом і поданий до Верховної Ради. До речі, президентом України Зеленським підтриманий як невідкладний. Я дуже сподіваюся, що на найближчому пленарному засіданні таке рішення буде ухвалене.

– Чи зміниться ринок «зеленої» енергетики, чи прийде на нього малий і середній бізнес після цих змін?

– Я хочу сказати, що цей меморандум і цей законопроєкт зовсім не впливають на побутових споживачів, які можуть і які, я вважаю, повинні будувати розподілену генерацію, маленькі сонячні станції на дахах, на фасадах, таким чином забезпечували своє споживання.

Маленьких станцій до 1 мегавату потужності, ці зміни також не стосувалися. Це стосується великих станцій, які більше від 1 мегавату. Тому що саме «сонце» при тих умовах, які сьогодні діють в законодавстві, перебудовано майже на 50%, ніж ми передбачали всіма стратегічними планами, приводить до тиску і технічного, і економічного на енергосистему. Тому було потрібно вирішити це питання, що нам, я вважаю, вдалося. І чекаємо на імплементацію меморандуму в законі.

– Біоетанол. Що буде з ним?

– Ми не торкалися теми підтримки біомаси. Тому що вона у нас недорозвинута. Я вважаю, що в України є багато потенціалу для розвитку саме цієї відновлювальної енергетики. І залишилися ті умови, які і були. На жаль, сьогодні і біомаса, і виробники сонця та вітру дуже страждають від несплати з ринку за свою вироблену електроенергію.

– Хто за це має відповісти?

– Те, що відбувається на ринку і накопиченні борги – це, я вважаю, наслідок невчасних регуляторних рішень регулятором, який повинен моніторити те, що відбувається на ринку, і ухвалювати відповідні рішення.

Тому що, нагадаю, міністерство, яке я очолюю, в першу чергу повинне займатися формуванням і реалізацією державної політики у відповідних сферах. Тобто займатися напрацюванням стратегічних напрямків, виконанням енергетичної стратегії, реагувати на ті виклики, які є у світі і імплементувати їх в Україні. А регулювати ринок, реагувати на ті чи інші виклики, маніпулювання або виникнення боргів, які не мають джерела покриття, має реагувати регулятор і, звичайно, долучатися до цієї роботи Антимонопольний комітет, відповідно до закону.

– Денис Шмигаль сказав про те, що у вас є можливість стати міністром, якщо витягнете енергетичну сферу з кризи. Як вам здається, вона витягується чи ні?

– Енергетична сфера дуже інертна. Як наприкінці минулого року почали накопичуватися борги, критичні проблеми так і крок за кроком, який ми робимо, він веде, звичайно, до покращення ситуації, але дуже швидко показати результат і виправити ситуацію, яка накопичилася за 9 попередніх місяців, або діяльності, яку потрібно було робити інакше, або бездіяльності, я можу сказати, що неможливо дуже швидко показати. Але ми робимо все необхідне і, повірте, навіть більше, можливо, ніж будь-хто інший.

– Коли ви останній раз бачилися з президентом, обговорювали ситуацію в галузі?

– Обговорювали ситуацію в галузі? Мабуть, з тиждень тому.

– І? Якісь він вам рекомендації давав? Або ви йому щось доповідали, розказували, яка вам потрібна підтримка? Ви її відчуваєте?

– Я відчуваю підтримку дійсно. Тому що ми обговорювали в останній раз з Володимиром Олександровичем питання необхідності термінового ухвалення цих двох законів, про які ми сьогодні з вами говорили.

Він розуміється на проблемах. Він розуміє, що це важливі питання. Саме тому була підтримка від президента. І ці законопроєкти були рекомендовані для ухвалення як невідкладні.