Скільки коштує крісло міністра: нова керівниця Міненергетики як подразник для Коломойського
При п’яти попередніх президентах договірні конструкції призначення на посаду глави Міністерства енергетики були різними.
Як правило, основою цих переговорів були змагання між провладними таборами, під час яких кожен мовою тіньових цифр намагався довести гаранту свою корисність.
Були й винятки: у 2012 році претендент на міністерське крісло на знак вірності поцілував руку тодішнього президента України.
Протягом останнього місяця в кабінетах влади теж проходили “торги” довкола посади нового глави Міненерго. Цього разу обійшлося без поцілунків, але й не без інтриг: крісло міністра енергетики стало ще однією розмінною монетою у війні за найбільший банк країни — Приватбанк.
Учасники “торгів” — табори президента Володимира Зеленського та олігарха Ігоря Коломойського.
Як стало відомо ЕП, представники “Привату” лобіювали призначення в офіс по вулиці Хрещатик, 30 народного депутата Олега Семінського, але крісло міністра в статусі в. о. отримала незручна для Коломойського Ольга Буславець.
Замінити її у Зеленського будуть готові тільки після того як дніпровський олігарх поверне своє парламентське угруповання до синхронного голосування з пропрезидентською більшістю.
Їх було четверо
У процесі формування уряду Дениса Шмигаля вважалося, що головним претендентом на посаду міністра енергетики є Іван Плачков.
За словами співрозмовника в Офісі президента, колишній міністр енергетики Плачков (був міністром у 1999 році та у 2005-2006 роках. — ЕП) підходив під ключову вимогу Зеленського про формування цього складу уряду з професіоналів. Однак його кандидатура швидко перейшла з верхніх рядків міністерської гонки у її аутсайдери.
Почасти це було пов’язано з певною пасивністю кандидата. За даними співрозмовників ЕП, “Плачков не рвався до міністерської посади”, а конкуренти не спали.
За місяць до його можливого призначення з’явилося офіційне звернення від фракції “Батьківщина” до парламентського комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг з поданням на призначення колишніх міністров енергетики Івана Плачкова та Юрія Продана членами Конкурсної комісії з добору кандидатів на посади членів НКРЕКП.
Незрозуміло яким чином це передбачене регламентом подання стостосувалося посади міністра енергетики, проте для Зеленського, у якого стосунки з Тимошенко не склалися давно, це звернення нібито стало “червоною ганчіркою”. Співрозмовники ЕП в парламенті не виключають, що саме через це Плачков зійшов з дистанції – і якщо саме так і сталося, це може свідчити лише про параною у першої особи держави.
Утім, міністерський забіг не втратив своєї динаміки. За даними джерел ЕП, весь цей час фаворитом Зеленського залишався Олег Дубина.
“Дубина — “батько” і “мати” Зеленського. У тому сенсі, що кар’єра Зеленського в КВН почалася саме з Дубини. Коли він був директором “Криворіжсталі”, то саме це підприємство стало першим основним спонсором команди КВН Зеленського”, — говорить співрозмовник ЕП, знайомий із ситуацією.
За плечима Дубини два роки роботи на посаді віцепрем’єра в урядах Віктора Ющенка та Анатолія Кінаха.
Ще при Кучмі він був ідеологом створення державної НАК “Енергетична компанія України”, у яку для управління були передані держпакети акцій всіх енергогенеруючих та енергопостачальних компаній України.
Олег Дубина очолював “Нафтогаз України” і підписував газові угоди з Газпромом в 2009 році
Під час останньої президентської гонки Дубина був старшим економічним радником “Зе-команди”.
“Не дивно, що в очах Зеленського Дубина був найкращим кандидатом на посаду міністра енергетики”, — зазначає співрозмовник в уряді. Однак домовитися вони так і не змогли.
“Дубина порушив питання про незначні повноваження міністра і захотів більше свободи. Обговорювалося створення посади віце-прем’єра з ПЕК, але Зеленський не зміг йому це дати”, — говорить джерело ЕП.
За його словами, так звана монобільшість в парламенті насправді являє собою кілька полярних груп, які, як виявилося, неможливо об’єднати при голосуванні за призначення Дубини.
Причому тут Приватбанк
У ході переговорного процесу з Дубиною президент Зеленський і прем’єр-міністр Шмигаль постійно отримували пропозиції про нових кандидатів на посаду енергетичного міністра.
Одним з найактивніших був “штаб” народного депутата Олега Семінського. Він — заступник керівника парламентського комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Андрія Геруса.
За словами співрозмовників ЕП в парламенті, саме Герус був головним лобістом призначення Семінського на пост міністра енергетики.
Главу профільного комітету ЗМІ не раз пов’язували з табором Коломойського. Утім, ситуація з просуванням Семінського дозволяє подивитися на це питання в режимі “від зворотного”: кандидат в міністри є непримиренним опонентом Ріната Ахметова.
“Що погано для Ахметова — автоматично добре для Коломойського”, — констатує один із співрозмовників ЕП в “Слузі народу”.
На Банковій вирішили використовувати це протистояння для вирішення проблеми з “антиколомойським законом”, який заблокували депутати Коломойського.
Суть законопроєкту в тому, що власники та ексвласники банку, які зазнали втрат в ході виведення фінустанови з ринку, можуть отримати відшкодування збитків тільки в грошовій формі.
У перекладі з політичної мови це означає, що влада не планує повертати Приватбанк Коломойському і вписує це правило в законодавство.
На відкриту війну з олігархом Зеленський не йде, але при цьому він почав вибудовувати свою систему стримувань і противаг, а посада міністра енергетики стала частиною цієї стратегії.
За даними джерел ЕП, саме тому в Офісі президента виникла ідея призначити главою цього відомства альтернативну “приватівському” табору кандидатуру. У рамках цієї стратегії і була обрана колишня співробітниця Міненерго Ольга Буславець.
Перша така спроба була зроблена ще в березні, коли прем’єр-міністр вніс на розгляд Верховної Ради подання про призначення Буславець міністром енергетики, але в той же день воно було відкликане.
Це сталося через те, що за Буславець у Верховній Раді не набирався необхідний мінімум голосів. Причиною був демарш “проприватівського” осередку в “Слузі народу”.
Чому команду Коломойського не влаштовує Буславець?
Спрощена відповідь на це питання звучить так: вона є креатурою групи ДТЕК Ахметова. Це підтверджують і факти ухвалення нею рішень нібито на користь імперії бізнесмена з Донецька. Однак з цим згодні не всі.
Співрозмовники в Кабміні стверджують, що прямих паралелей між Буславець та Ахметовим немає.
“Буславець — не пряма креатура ДТЕК. Вона влаштовує ДТЕК вже тим, що як мінімум не налаштована працювати проти ДТЕК, а з “Приватом” у неї налагодженого контакту нема”, — говорить джерело ЕП.
За його словами, кандидатуру Буславець Зеленському запропонувала команда Максима Єфимова та Едуарда Бондаренка — співвласників “Донбасенерго”. У самій компанії ЕП повідомили, що “не пропонували, а підтримували Бусловець”.
Чому президент пішов на їх пропозицію? Є щонайменше дві причини.
Перша. Буславець має базові поняття про роботу енергетичної сфери, значить, можна розраховувати на вирішення найгостріших проблем. Наприклад, проблеми погашення заборгованості із зарплати перед працівниками державних шахт.
Усе, що для цього потрібно, — переорієнтувати державне “Центренерго”, фактично контрольоване Коломойським, із закупівель російського вугілля на його закупівлі в місцевих державних шахт.
Друга. Буславець готова управляти міністерством на тимчасових умовах як виконувачка обов’язків.
З одного боку, це анулює залежність президента від парламенту (призначення відбулося за рішенням Кабміну, який затвердив Буславець першим заступником міністра й автоматично — в. о. міністра).
З іншого боку, це дає можливість Зеленському отримати “ручного” керівника стратегічного відомства, адже в статусі в. о. зняти людину з посади значно легше.
В Офісі президента таку стратегію пояснюють тим, що Буславець є новачком їх команди і до неї треба придивитися.
Є і більш приземлена причина: при такій кадровій конфігурації у Зеленського з’являється потужний важіль впливу на Коломойського, який можна конвертувати в “бонуси”.
Першим у цьому списку стоїть розблокування законопроєкту щодо Приватбанку. Якщо в Дніпрі цей сигнал почують, влада зможе легко повернутися до питання про призначення міністра енергетики.
