Продан

Юрій Продан: профільне міністерство втратило керівництво над паливно-енергетичним комплексом

Юрій Продан обіймав посади міністра палива та енергетики України з 2007 року до 2010 року, а потім – міністра енергетики та вугільної промисловості України з лютого 2014 року. Днями він дав інтерв’ю бізнес-спільноті Energy Club.

– Юрію Васильовичу, давайте спочатку про історію. Кажуть, Ви та сама людина, яка брала на роботу Андрія Коболєва, нинішнього керівника НАК «Нафтогаз України». Справді, це так? Чи виправдав він ваші сподівання?

– Давайте почнемо з того, що це був 2014 рік. Ми всі добре пам’ятаємо, що тоді було в Україні – відбулася Революція Гідності, розпочалася агресія Росії. Так, треба було змінювати команду, яка працювала в той час в НАК «Нафтогаз України» , якщо пам’ятаєте, її очолював Євген Бакулін, адже в цій складній ситуації потрібно було провести непрості перемовини з Газпромом, які навіть з моральної точки зору були надскладні. В той час у мене була інша кандидатура, я планував призначити керівником НАК «Нафтогаз України» Ігоря Діденка, але він замість себе запропонував Андрія Коболєва, який вже тривалий час працював в цій державній компанії та брав участь в газових переговорах 2008 – 2009 роках. Отже, я погодився на його призначення. Його кандидатура була внесена на затвердження Кабінету Міністрів, і тоді він, по суті, розпочав керувати НАК «Нафтогаз України». Скажу відверто, на той час це був досить вдалий вибір – в держкомпанії була створена потужна юридична група, яка разом з Мінпаливоенерго, а я тоді очолював нашу делегацію, розпочала непрості переговори з Росією. Ми уклали протокол, було внесені зміни до Договору, отже, все проходило досить успішно – певним чином ми ситуацію врегулювали. І саме тоді розпочався наш процес виставлення арбітражних вимог до Газпрому. Як ви вже знаєте, українська сторона досягла суттєвої перемоги над Газпромом. Отже, в 2014 році така команда почала працювати та зосередилась на сильному юридичному напрямку та інвестиційному менеджменту. Що відбулося далі? Команда, на мою думку недостатньо приділяла увагу технічним питанням, а на посади, наприклад, керівника газовидобування були призначені не технічні спеціалісти, а люди з консалтингу. Як наслідок – зменшення видобутку газу, яке найближчим часом нам дуже складно буде вирівняти. Крім того, ця команда не досить ефективно займалася корпоративним управлінням в Укрнафті. Тому, з одного боку, у 2014 році це було вдалим вибором, але згодом, коли Міністерство та уряд втратили важелі управління НАК «Нафтогаз України», все пішло не так, як я передбачав.

– Скажіть, будь ласка, з 1 липня 2019 року в Україні запущений ринок електроенергії. Чи можна вже підбити перші підсумки? Наскільки вдала модель цього ринку?

– Знаєте, вважаю, що перша причина повноцінної кризи в енергетиці – відсотків на 80 пов’язана з введенням невдалої моделі ринку електричної енергії. Я особисто виступав на комітеті Верховної Ради та просив відтермінувати введення ринку, який сьогодні діє в Україні. Друга причина кризи – ми повністю втратили керованість у паливно-енергетичному комплексі. Як наслідок – наприклад, державна компанія «Укренерго» розпочала безпідставно видавати технічні умови на під’єднання «зелених» енергооб’єктів. Хаотично, зовсім не враховуючи специфіку енергосистеми. Наразі ми наростили такі обсяги генерації «зелених», що доводиться – і адміністративно, і технічно – обмежувати постачання дешевої електроенергії атомних станцій на ринок. Ми не були готові до ринку з точки зору невідповідності ринкових цін на електричну енергію, а також були і технічні питання – наприклад, не запущений вчасно ринок допоміжних послуг, а саме він відповідає за стійкість енергосистеми. Подивіться, на фактично монопольні обсяги генеруючих потужностей – Енергоатом (більше 50% електроенергії), ДТЕК (десь понад 35% обсягів виробництва електроенергії, яка виходить на ринок). «Зелена» енергетика, яка купується без обмежень на ринку та має надвисоку ціну, що майже удвічі вище, ніж в європейських країнах. Всі ці суб’єкти і диктують ціну на ринку. Моя думка, в такій структурі генеруючих потужностей повноцінний ринок не може працювати. Нам необхідно до ринку йти поступово. Спочатку ліквідувати «нестиковки», а потім приєднатись до енергосистем європейських країн. Отже, хочу повторити ще раз, моя думка – наразі повноцінний ринок в енергетиці працювати не може.

– Так, а чому так сталося? Хто, наприклад, мав контролювати видачу технічних умов на приєднання «зеленої» генерації. Я чув, там вже їх на 7 ГВт видали?

– Це, справді, так. 7 ГВт – це вже разом з підписаними так званими попередніми договорами (не всі об’єкти ще введені в експлуатацію). По-перше, це обов’язок компанії Укренерго, яка бачить всю картину функціонуючої енергосистеми сьогодні, адже це системний оператор ОЕС України. Скажу більше, через дефіцит високоманеврених потужностей, не було технічних можливостей їх видавати. От тепер для балансування ОЕС буде в значних обсягах залучатися теплова генерація, а це досить серйозні збитки – використовувати генеруючі блоки в таких режимах. Чому так сталось? Ця держкомпанія працювала без ефективного керівництва профільного Міністерства, її чомусь віддали у підпорядкування Міністерству фінансів. Так ось, ані з боку Мінфіну, ані з боку Уряду такий контроль не відбувався – все йшло досить хаотично. Якщо подивитись з точки зору розміщення потужностей, де «зелені» енергооб’єкти знаходяться, – то це, дійсно, серйозний виклик енергосистеми…

– На Ваш погляд, що відбувається з кадровими призначеннями на керівні посади в державні компанії. Там всюди – тимчасові виконавці. Проводяться безкінечні «відкриті» конкурси, витрачаються значні кошти на консалтинг та відбір персоналій. Коли це припиниться?

– Я спостерігаю за цими процесами з 2014 року, коли мене звільнили з посади міністра. Спочатку були зміни в законодавстві, які дозволили запровадити інститут так званих «наглядових рад» на державних підприємствах. Я вважаю, що насправді це – квазі-наглядові ради. На мій погляд, члени наглядових рад не є незалежними, адже мають такий рівень зарплат, що вони залежать від них. Також профільне Міністерство втратило керівництво над паливно-енергетичним комплексом. «Нафтогаз» відійшов до підпорядкування Міністерства економіки, а «Укренерго» – до Мінфіну. Всі ключові призначення мали відбуватися за конкурсом, але жоден з них вдало не закінчився. Навіть пана Коболєва на другий термін призначили без конкурсу. Я вважаю, цю «традицію» треба зламати. Наглядові Ради мають бути ліквідованими, а Міністерству мають повернути повноцінне управління стратегічними державними підприємствами….

– А у ваш час ви можете навести якийсь позитивний приклад ефективної співпраці Міністерства палива та енергетики і «Нафтогаз України»?

– Звичайно, що так! Згадаю 2014 рік – Для того, щоб ми отримували газ не тільки від Газпрому, а з боку європейських країн ми провели ефективну роботу з реверсу газопроводу «Вояни – Ужгород». І не віртуальний, а малий фізичний реверс. Завдання було відновити цей газопровід, бо він був тривалий час законсервований. Всі спрацювали швидко, та досить ефективно. Ну, а наразі що відбувається? Змінили свою структуру, втратили керованість, фактично самоусунились від зобов’язань по збільшенню видобутку газу. І на це не звертає увагу ані міністерство, ані уряд…

– Що, жодного разу не поцікавились?

– Ну, я почув одного разу, як колишній міністр пан Насалик викликав керівника газового дивізіону «Нафтогаз України» пана Фаворова на кулачний бій. Отака дискусія на вищому рівні, чому знижується видобуток газу. Ось нещодавно прочитав, що пан Фаворов скаржиться на неефективність роботи колишнього керівника Укргазвидобування. Були зроблені помилкові кроки по певних технологічних процесах видобутку газу. Пам’ятаєте – суттєве збільшення технологічного обсягу газу, аж до 1,5 млрд кубів. Так, а де Наглядова Рада була? Ні в Міністерстві не зробили певних висновків, ні в Уряді…. Дещо схоже на українську медреформу – всі були в захваті, а тепер стверджують, що в наших умовах вона неефективна. Отже, моя думка, спочатку треба вирішити проблемні питання, тільки потім треба запускати ринок. В енергетиці, так це точно!

– Юрію Васильовичу, добре, уявімо, Вас знову призначено міністром палива та енергетики. Який Ваш перший крок?

– Ну, я би при наявній структурі управління не погодився. Добре, що хоч сьогодні відновили міністерство енергетики. Але ж треба зобов’язати, щоб стратегічні підприємства – Нафтогаз, Укренерго, Центренерго мають бути підпорядковані Міністерству. От саме і тоді і можна напрацювати ефективні рішення та розробити ряд законодавчих ініціатив, далі – підтримка в парламенті. Нам потрібно, щоб ринок працював стабільно та був життєздатний та стійкий. Серед перших кроків – розробити саме тактичні плани, що ми робимо з «зеленою» енергетикою. ВДЕ – це наше майбутнє, але треба розвивати атомну енергетику та не забувати про розбудову високоманеврених потужностей. Нам не потрібна бездумне нарощування «зелених». Ось, наприклад, в Росії тільки 5 ГВт, і вони створюють власне виробництво, наприклад, сонячних панелей. А ми лукавимо, що у нас інвестори прийшли. Інвестори, але ж переважно в китайську економіку. Адже все обладнання ми закупаємо там. І якщо ми приведемо тарифи до середньоєвропейських – це не вплине на інвестиційний клімат. Приймати треба кардинальні рішення – це і так вигідне вкладання інвестицій!

– Але ж, з іншого боку, інвестори в «зелену» енергетику після суттєвих обмежень тарифу можуть звернутися до суду. Пам’ятаємо про приклад Іспанії…

– «Зелений» бізнес – надзвичайно прибутковий. А чому ми, споживачі, повинні платити за це? Моя думка – треба приймати не меморандум з інвестором, бо такий документ всіх не задовільнить а саме закон. В рамках закону буде формуватися форс-мажор. Хай інвестори звертаються до банків, реструктурують кредити. Має бути прозорість в цьому питанні – які це кредити, в яких банках. Повірте, в Іспанії не все так катастрофічне. Є і Чехії приклад. Але вони пішли на це, тому що їх економіка, їх споживачі не мали змогу витримати це, а як може витримати Україна? Рішення має прийматися кардинально – можливо після зменшення тарифу – продовжувати термін дії тарифу, але тариф має знижуватися, і треба, щоб в країні «зелені» аукціони запрацювали…

– До речі, а де «зелені» аукціони, здається вже з 1 квітня вони мали проводитися? Там навіть робоча група працювала – що з ними?

– Ми повністю втратили керівництво енергетичної галузі. І це, на жаль, така політика. В цьому році ми вже маємо три міністра – два виконуючих, а пан Оржель повноцінний. В 2014 році – на переговорах з Росією я був керівником делегації від України, а від Росії був Новак, який працює до цього часу. От і відповідь, чому там стабільна ситуація з «зеленою» енергетикою, а куди ми планували йти з 7 ГВт? Так навіть, як взагалі можна звести баланс? Це ж просто нереально? У нас дві головні теми в країні – коронавірус та енергобаланс.. Наразі все що відбувається в енергетиці – це не прозоро, а також економічно необґрунтовано.

– Скажіть, а ситуація з Енергоатомом, це дійсно так впав попит на електроенергію, чи це більш політичне питання?

– Дивіться, це все ж таки паливно-енергетичний комплекс. За законом Кабінет міністрів затверджує не електричний баланс, це прерогатива Міністерства, а паливно-енергетичний баланс на кожен рік. Ви його бачили?

– Ні…

– Звісно, бо його нема. Прогнозні електричний та паливно-енергетичний баланс не є жорсткими до виконання документами , а є лише орієнтирними документами. І той баланс який нещодавно затвердило Міністерство може не виконуватись . Ось, наприклад, Енергоатом більше видає в мережу. Якщо він виходить з певними обсягами на цей день , і ситуація дозволяє, то диспетчер повинен «включити» найдешевші блоки такої генерації. Крім того, інколи дешевше для споживачів та енергосистеми обмежити» «зелену» енергетику, заплатити по їх тарифу, але це за добу- місяць вийде дешевше завантажених блоків теплової генерації. Треба ці речі враховувати. З одного боку, можливо робити адміністративні обмеження Енергоатому, вводити блоки в резерв, планувати ремонти, адже ми ще маємо й вугільну галузь, продукцію якої споживає теплова генерація, а споживання електроенергії падає . Але такі кроки треба робити прозоро, з відповідними розрахунками без надання переваг окремим суб’єктам електроенергетики.

– Так, а як вийти з ситуації?

– Думаю, можна розробити закон про надзвичайний стан в енергетиці, з чітко прописаними повноваженнями регулятора – в цьому періоді ми маємо перейти до зовсім іншого функціонування електро-енергетичного сектору. В такий ситуації требі затверджувати і баланси, які мають жорстко виконуватися компаніями, та ціни для генеруючих компаній – на відкритому засіданні НКРЕКП, вони мають бути економічно-обґрунтованими. Якщо ми обмежуємо Енергоатом адміністративно і технічно, то чому ми не можемо робити це для інших компаній? Кожну компанію – навіть вертикально-інтегровану. Які вона має доходи, які витрати, і затверджувати на цей період жорсткі ціни і тарифи. А потім вже переходити до ринкових умов. Але це вже на завтра не буде, це не швидкий процес. На мою думку, треба його робити, якщо ми хочемо зберегти енергосистему.

– А як питання безпеки, постійне обмеження атомних блоків не спричинить аварію на кшталт Чорнобильській?

– Ми маємо надзвичайно досвідчений персонал атомних станцій з точки зору виконання всіх заходів ядерної безпеки. Це підтверджене МАГАТЕ – рівень безпеки на досить високому рівні. За це би я на цей момент не хвилювався. Але й інший бік – ми адміністративно зменшуємо генерацію. Наразі Енергоатом міг би додати до 1 000 МВт, виходячи з питань безпеки. Якщо нам потрібно підтримати теплову генерацію, ми її можемо підтримати на певний період. Але ми не маємо формувати для одних суб’єктів затверджену ціну, а для інших ринкову, або торгувати «повітрям» на цьому ринку, а такі випадки є на мільярди гривень, ми не можемо гратися в такій ситуації – треба регулювати ціни для всіх генеруючих потужностей поки ми не вийшли з кризової ситуації. Я чув про борги на кінець року на 80 млрд грн. – це серйозна цифра, її просто так не компенсувати без чітких дій, про які я кажу…
– А як зараз ситуація з приєднанням України до системи операторів континентальної Європи – ENTSO-E? Коли ми маємо інтегруватися?
– За планом в 2021 році ми маємо приєднатися…

– Встигаємо за планом дій?

– Міністерство палива та енергетики постійно опікувалося цим питанням – поступово вступали до Енергетичного співтовариства, спочатку підписували меморандуми, а потім плани приєднання до енергосистеми європейських країн. На сьогодні в Європі у нас працює тільки «Бурштинський острів». Ми можемо обмінюватися потужностями до 5 ГВт, в тому числі і отримуючи і регулюючі потужності. Приєднання України – це надзвичайно важливе питання.. Той же Енергоатом міг би продавати зайву електроенергію по двосторонніх договорах в Європу по тій ціні, яку ми маємо, там би з радістю її купували. У галузевого Міністерства повинна бути стратегія. Повірте, провести реформу не може бути метою кандидата на посаду Міністра. Теж саме, як в медицині, енергетиці, освіті. Не реформа має бути основною темою, а досить конкретні завдання. Ось приєднатися до енергосистеми Європи – це стратегічна мета. І знову тут проблема – втрата керованості галузі. На цю мету мали працювати всі – і Укренерго, і Міністерство енергетики, Уряд, інші компанії. Тому ще це стратегічна мета. У нас вона відійшла на другий план. У мене був наказ у 2014 році – ми мали вже приєднатися до європейської енергосистеми в 2017 році, але був втрачений час, динаміка виконання плану дій. За останні роки в галузі були серйозні кошти – можна ж було їх зосередити та направити на технічні заходи під егідою Міністерства для інтеграції в європейську енергосистему. На мій погляд, наразі це вже важко буде зробити, зважаючи на фінансовий стан в галузі. Як генеруючі компанії будуть виконувати технічні завдання? В той же час ми бездумно займалися, наприклад, імпортом електроенергії з Росії та Білорусі, хоча прекрасно знаємо що та ціна на ресурси – політична. Про яку конкуренцію тут йдеться? От, скажіть, якщо є стратегічна мета, для чого від неї так відступати? Що ми демонструємо європейським партнерам?

– А наразі імпорт з Росії та Білорусі є?

– Намагаються тримати на нульовому рівні. Але у відповідній угоді з російськім оператором є певні норми щодо перетоків між країнами. Нічого за ними не сплачується.

– А як інновації мають бути застосовані в енергетиці. Ви підтримаєте введення таких послуг як «розумні» мережі?

– Звичайно, що так. Вони пов’язані з ефективною роботою енергомережі, зменшенням втрат… Це потрібно впроваджувати. І саме такою повинна бути державна політика, якою має опікуватися Міністерство. І на всіх рівнях – магістральні мережі, розподільча, а також робота генеруючих компаній. Це необхідно робити. Повторюся, на цьому етапі через борги та обмеженість коштів це буде складно зробити.

– З приводу запуску повноцінного газового ринку. Планувалося, що це буде на початку травня. Яка тут наразі ситуація?

– Він має працювати та бути запущений і для населення, адже ціна серйозно впала. До 2000 грн за один куб. метр. На мій погляд, не треба було так гнати на початку, це ж призвело до значного підвищення ціни на газ для населення, треба було робити поступово…

– А програма видобутку 20 млрд кубів газу до 2020 року була помилкою?

– Звісно, що так. Не знаю, хто її запропонував. План був амбітний – хотіли навіть в Європу експортувати, але потім ніхто по роках так і не відслідковував. Експерти пишуть, що неправильна політика щодо інтенсифікації свердловин була вибрана, технологічні прийоми неправильні використані , але що насправді там сталося, мала би розібратися серйозна урядова комісія і зробити висновки. Щось же там відбувалися цілих 5 років. Чому ми 1.5 млрд кубів витратили на технічний газ ? Чому наразі йде падіння.. Має бути фаховий аналіз. Що далі робити? А це ж питання національної безпеки.

– А скільки нам потрібно газу?

– Біля 30 млрд кубів по балансу. 20 млрд своїх та 10 млрд купуємо. Треба скорочувати споживання на одиницю продукції. Але чи є такий потенціал для збільшення видобутку, я вже не впевнений. Основним завданням для Нафтогазу за моєї каденції 2014 року я вважав саме суттєве збільшення видобутку газу…До речі, а що наразі з нафтопереробкою в країні? Як наразі працює Кременчуцький нафтопереробний завод, яка глибина переробки, які плани? Пропоную, проведіть засідання Енергоклубу з цього приводу!

– Що буде за кілька років в галузі? На Вашу думку, ми вийдемо з кризи?

– Так у нас немає виходу – ми ж же знаходимось в Європі. Не треба тільки створювати собі проблеми – як, наприклад, ситуацію в «зеленій енергетиці». Перший крок – треба професійних людей в уряд. Давайте забудемо про відкриті конкурси, «фішки» про реформаторські здібності. Майте чіткі стратегічні та тактичні завдання та виконуйте їх!

Юрій Продан (нар. 27 січня 1959, Норильськ, Красноярський край, РСФСР/СРСР) — український політик та енергетик. Обіймав посади міністра палива та енергетики України з 18 грудня 2007 до 11 березня 2010, та міністра енергетики та вугільної промисловості України з 27 лютого 2014 року. У грудні 2005 отримав звання Заслуженого енергетика...