Під виглядом грузинського вугілля “Центренерго” буде купувати вугілля з непідконтрольних територій, – Віталій Кропачов

Вугільну галузь України лихоманить більше року. Чим завершиться нинішня масштабна криза, не знає ніхто. Однак уже зараз можна сказати, що вона набагато глибша, ніж криза 1989 року, політичні й економічні наслідки якої стали катастрофічними і для гірників, і для величезної країни, яка незабаром канула в лету.

24 червня під Офісом президента почався протест шахтарів. Їхні претензії до влади обґрунтовані, оскільки вугледобувні та вуглепереробні підприємства країни не зі своєї вини опинилися в складній ситуації. Якщо називати речі своїми іменами, вони в бездонній ямі, куди їх загнали некомпетентні чиновники і жадібні олігархи.

Люди вимагають від влади: 1) погасити борги із зарплати їм та їхнім підприємствам; 2) зобов’язати енергогенерувальні компанії купувати винятково українське вугілля; 3) ухвалювати кадрові рішення, виходячи з інтересів галузі, а не магнатів.

Організатором акції стала Незалежна профспілка гірників України. Спочатку на Банкову приїхали представники державної шахти “Надія” Червоноградського району Львівської області, вони просили президента Зеленського розібратися, чому ПАТ “Центренерго” не погашує 10 мільйонів гривень боргу за отримане вугілля. 29 червня до них прибуло підкріплення – працівники шести вугільних підприємств Донецької, Львівської та Волинської областей. Шахтарі “Селідововугілля”, “Мирноградвугілля”, “Добропіллявугілля” та інших підприємств, які не збираються повертатися додому, поки їх законні вимоги не будуть задоволені в повному обсязі.

Чим загрожує цей протест? Чому люди змушені висунути ультиматум про покупку для електростанцій вітчизняного вугілля? Що взагалі відбувається у вугільній галузі? Ці та інші питання видання “Обозреватель” поставило бізнесмену, власнику компанії “Укрдонінвест” Віталію Кропачову.

“Раніше “Центренерго” було основним споживачем українського вугілля”

– Віталію Валерійовичу, ви давно займаєтеся вугільним бізнесом. У вас немає відчуття, що в галузі настав повний колапс?

– Це ще дуже м’яко сказано. Якщо ви вникнете в те, що відбувається, ґрунтовно, почнете характеризувати стан справ лише нецензурними епітетами. Людям довелося апелювати до президента, оскільки саме він ще в грудні минулого року обіцяв вирішити всі їхні проблеми. Потім таку ж обіцянку вони почули від нього в лютому на всеукраїнській зустрічі з працівниками вугільної галузі. І ось вважайте половина літа вже пройшла, а віз і нині там. Не від хорошого життя гірники приїхали до Києва відстоювати свої права. Іншого виходу у них просто немає.

Цинізм ситуації полягає в тому, що найважливіший сегмент енергетичної безпеки країни став вигнанцем. З початку року не працює велика частина вугільних підприємств. Згідно з даними Міненерго, в травні простоювали 95% шахт. Голова Незалежної профспілки вугільників Волинець недавно озвучив, що борги держави щодо зарплат шахтарів з 2016 року по липень 2020 року становлять майже 1 мільярд гривень. Хоча в кінці червня Кабмін виділив на ці цілі близько 340 мільйонів, але це ж не вирішило питання остаточно. Звісно, люди в розпачі.

Проблеми, про які мало не кричать сьогодні гірники, з’явилися не одразу. Вони назріли давно.

– Чому зупинилися українські шахти?

– Відповідь лежить на поверхні. Тому що тим, хто замовляє музику, вигідніше, щоб електростанції і ПАТ “Центренерго” працювали на газі або російському вугіллі. А адже раніше “Центренерго” було основним споживачем українського вугілля.

– А сьогодні “Центренерго” – основний боржник шахт, плюс ще низка теплоелектростанцій. Зеленський неодноразово обіцяв людям вирішити ці питання. 1 липня, вийшовши до протестувальників, він сказав: “Ми все зробимо. Дайте мені кілька днів, будь ласка, я зараз розберуся з “Центренерго”, чому вони не платять гроші. Їдьте додому, до своїх родин – я розберуся”.

– Його обіцянки розібратися в тому, що відбувається в “Центренерго” і довкола нього, так і залишилися словами. Звичайно, людей ображає таке ставлення. Тож вони налаштовані на серйозну боротьбу, щоб, по-перше, домогтися своєї мети, по-друге, чітко дати зрозуміти, що не дозволять занапастити галузь за жодних обставин. Оскільки я виріс у вугільному регіоні, знаю, що шахтарі слів на вітер не кидають. Вони це вже не раз довели, що до точки кипіння ситуацію краще не доводити. Може скластися так, що мало не видасться нікому.

– Одна з головних вимог гірників – заборонити імпорт електроенергії з Росії та Білорусі й поставки російського вугілля.

– Вимога цілком законна. Але у мене виникає питання: чому ми говоримо про заборону тільки російського вугілля? До нас же везуть вугілля ще з Казахстану і Польщі. За даними Міненерго на 3 липня, на складах українських ТЕС знаходилося більше 2,4 мільйона тон вугілля різних марок, в цьому обсязі є в тому числі й імпортне вугілля.

Давайте зробимо невеликий екскурс в історію. Відомо, що щорічно в грудні Кабмін ухвалює постанови “Про затвердження Переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуваню, та квот”, де вказує перелік товарів, що підлягають квотуванню, для завезення на територію України. Мета цього документу – захист вітчизняного виробника, оскільки наша продукція не завжди конкурентоспроможна на світовому ринку. Почнемо з грудня 2012 року, коли Кабміном керував Азаров.

У постанові відображено сім УКТЗЕД (українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності), які повинні квотуватися в наступному 2013 році. До цього переліку увійшли: коксівне вугілля; бітумінозне вугілля, крім коксівного вугілля; вугілля, крім антрациту та бітумінозного вугілля.

У січні 2014 року, перед війною, уряд визначив лише одну позицію – антрацит. Через півроку Кабмін Яценюка видав постанову, де не було жодного коду УКТЗЕД. Однак в 2015-му цей один-єдиний КВЕД знову з’явився. Це був вимушений крок, оскільки видобуток українського антрациту різко скоротився, адже основна маса шахт залишилася на непідконтрольній території. З 2016-го по 2020-й відбувалося те ж саме – квота тільки на антрацит.

При цьому в липні 2019 року Кабмін ухвалив постанову №624 “Питання запровадження спеціального мита на окремі товари походження з Російської Федерації, котрі ввозяться на митну теріторію України”, в яку 15 квітня поточного року внесли зміни: з 1 травня 2020-го все імпортне російське вугілля, крім антрациту, бітумінозного та коксівного вугілля, обкладається 65% митом.

Що після початку війни відбувалося на електростанціях? У 2017-2018 роках їх блоки поступово перевели на вугілля марки “Г”. Але! При цьому внутрішній ринок жодним чином не захистили. Ось такі постанови готує Міненерго, а потім ухвалює наш Кабмін.

Ще один цікавий момент на тему, в чиїх інтересах працюють в поті чола деякі чиновники. 8 квітня цього року Нацкомісія з тарифів в сфері енергетики і комунальних послуг призупинила імпорт електроенергії з Росії та Білорусі на період карантину. Однак там впевнені, що потім імпорт необхідно відновити, щоб створити конкуренцію на ринку. Правда, в Кабміні поки цю ідею відкинули.

Але повернемося до проблеми захисту вітчизняного виробника і закупівлі вугілля на зовнішньому ринку. Для чого наші приватні і державні підприємства переводили на газову групу вугілля? Щоб потім їх зупинити, адже вугільні блоки електростанцій вже простоюють? Ще раз повторю: раніше український виробник вугілля був хоч якось захищений, але тепер жодних законів і підзаконних актів на цю тему немає. Висновки робіть самі.

Більш того, не виконується указ президента Зеленського від 2 грудня 2019 року №874/2019 “Про набуття чинності рішенням Ради національної безпеки і оборони України “Про невідкладні заходи щодо забезпечення енергетичної безпеки”. Рішення про використання українського вугілля при виробництві електроенергії, ухвалені Антикризовим штабом, ігнорують і “Центренерго”, і інші учасники ринку. Ми продовжуємо закуповувати вугілля та електроенергію у країни-агресорки.

– Багато хто звинувачує в цьому Коломойського.

– Його підпис стоїть хоч під одним документом? Ні. Є підписи певних людей. Ось вони і відповідатимуть. Хоча тільки ледачий в нашій країні не знає про роль Коломойського в долі “Центренерго” і про історію зі звільненням колишнього керівництва.

Тепер розповім про апофеоз цього сюрреалізму, оскільки маю інсайдерську інформацію. Нещодавно дізнався, що під шумок, поки вся увага перемкнулася на шахтарські протести, ПАТ “Центренерго” підписало контракт про постачання вугілля з … Грузії з 1 липня. Документи, що підтверджують це, у мене є.

Тобто ми продовжуємо гнути свою лінію – ігнорувати українське вугілля і купувати чуже. А тепер вашій увазі кілька цифр. Грузія видобуває в середньому 15 тисяч тон вугілля на місяць, максимум, що вони можуть видати на-гора, – 30 тисяч тонн. Для “Центренерго” це мізер. До того ж обумовлена в контракті якість вугілля не відповідає можливостям грузинського виробника. Вугілля такої якості в цій країні просто немає.

Тоді навіщо затіяли усю катавасію? Скринька відкривається просто. Під виглядом грузинського вугілля сюди повезуть вугілля з окупованих територій Донбасу. Тобто українські шахтарі будуть голодувати, а держава тим часом – щедро фінансувати так звані “ДНР” і “ЛНР”. Ось як це коментувати? Заодно згадайте про так звані поправки Геруса, мета яких зрозуміла всім, крім СБУ, ОПУ і правоохоронних органів.

І ще. Щойно ЗМІ опублікували новину про те, що “Центренерго” планує взяти 1,3 мільярда гривень кредиту для закупівлі палива. За словами в.о. гендиректора компанії Корчинського, “Центренерго” відчуває дефіцит оборотних коштів, тому вони звернуться до держбанків. Так ось, якщо ви думаєте, що “Центренерго” планує купувати українське вугілля, це глибока помилка. Дата укладення договору про покупку грузинського вугілля – 1 липня. Через кілька днів вкрай знадобився кредит. Ось і склалися всі пазли.

Новий менеджмент, на який так сподівалися у верхах, нічим не відрізняється від старого. Методи роботи і цілі – колишні.

“Принцип “за все хороше проти всього поганого” не працює”

– Протестувальників дуже обурює, що досі не призначений профільний заступник міністра.

– Це взагалі ні в які ворота не лізе. Невже у всій країні досі не знайшлося гідного кандидата на цю посаду, який зміг би розібратися з цим клубком проблем. Міненерго називає прізвища якихось незрозумілих персонажів, яких гірники не знають взагалі, або тих, хто напевно буде лобіювати інтереси певних бізнес-груп. Чесно кажучи, це виглядає як знущання. Така кадрова політика погубить справу. Може, досить експериментів? Та призначте вже нормальну людину, щоб вона відповідала за цей сектор. У нас же сьогодні навіть спитати нема з кого.

– І це теж посилює непросту ситуацію. Експерти вже щосили говорять про підвищення тарифів на електроенергію.

– Цьому є об’єктивні причини, пов’язані зі стабільним падінням промислового виробництва і збільшенням обсягу поновлюваних енергоресурсів.

Не за горами опалювальний сезон. А Міненерго досі не склало не енергобаланс, ні паливний баланс. Натомість дурниць, наприклад, зупинка атомних блоків, останнім часом наробило чимало.

– В ім’я чого це зроблено?

– Немає відповіді, нема в кого спитати. За неповний рік змінилося два склади Кабміну. І хто знає, скільки їх ще буде.

Чому Буславець досі в.о. міністра? Стратегічний міністр у країні в стані війни не може бути в.о., це в корені неправильно. Буславець повинна стати повноцінною міністеркою і взяти на себе всю повноту відповідальності за стан справ в енергетиці.

Не за горами опалювальний сезон, а всі наради у Буславець, за моєю інформацією, зводяться до латання дірок, а не до вирішення глобальних питань, які повинні розглядатися кластерно. Це перше.

Друге. Поекспериментували з об’єднанням Міністерств екології та енергетики і повернулися до старого? І що тепер? Може, треба створити єдину систему енергобезпеки країни? Зібратися і подумати, як всі елементи конструкції з’єднати в розумну вертикаль управління. Але ми чомусь прагнемо виконати норми других, третіх, четвертих, п’ятих енергетичних пакетів ЄС. Колишній міністр енергетики Іван Плачков правильно обурився: “Хлопці, Франція ще перший пакет не підписала, а Україна біжить попереду паротяга”. Ми самі собі створюємо проблеми, намагаючись підлаштовуватися під когось. Або дійсно не розуміємо, що робимо.

– Намагаюся зрозуміти логіку. І не знаходжу її.

– А немає ніякої логіки! Моє глибоке переконання, що в міністерські кабінети приходять кар’єристи, а не професіонали. Вони не збираються щось будувати, не збираються грати в довгу. Вони бояться лише одного, про що всі сьогодні говорять, це вже просто витає в повітрі. Що президент не добуде до кінця каденції. Відповідно, кожен поспішає: “Треба швидше заробити і втекти”. Як їх контролювати, якщо сьогодні один, а завтра інший?

У верхніх ешелонах влади немає команди однодумців. Президент сам зізнався в цьому. Він сказав, що Богдана зіпсувала влада. Добре, а нам-то що від цього?

– Ситуація аномальна. Те, що відбувається в енергетиці загалом і у вугільній галузі зокрема, трапилося через незнання, по дурості, заради обслуговування чиїхось інтересів чи це взагалі чийсь злий умисел, щоб її розвалити?

– Як відповідь наведу простий приклад. Наші сусіди-поляки шаленими темпами розвивають вугільну галузь. Сьогодні вони намагаються знайти ринок додаткової поставки металоконструкцій для збільшення обсягу підготовчих робіт на шахтах. Тому що єдине, що може знизити собівартість продукції у вуглевидобувній галузі, – це зростання обсягу виробництва. І це всі чітко розуміють. Але якщо поляки розвиваються, чому ми знищуємо галузь? Може, в міністерстві, яке повинно бути регулятором, почнуть думати на цю тему і якось ворушитися?

– Навіть не сподівайтеся.

– Так ми і не сподіваємося. Мені реально абсолютно без різниці, хто буде профільним заступником міністра. Буду радий будь-якому, оскільки сьогодні в принципі нема з ким розмовляти про конкретні речі. Ще три місяці тому нам обіцяли, що ось-ось з’явиться заступник. Але його досі немає. Повинна прийти людина і сказати: “Працюємо за такими правилами. Я їх бачу такими. А ви якими?”

Давно пора ввести персональну відповідальність кожного, хто очолює державне підприємство або міністерство. Мені сподобалася ідея “слуг народу”, щоб ця категорія звітувала про виконану роботу в парламентських комітетах.

“Центренерго” було доведено до багатомільйонних збитків, а Фонд держмайна відсторонено спостерігав за цим, потім роздумував до кінця року, чи міняти керівництво, а на початку наступного року, коли процеси стали йти з космічною швидкістю, дозріли нарешті: “Давайте змінимо” . Але навіть це зробити до ладу не можуть.

– У державному управлінні панує небачений хаос. Нинішня влада з ним впорається?

– Єдиний плюс в тому, що президент Зеленський реально хоче побудувати нормальну державу. Але цей плюс нівелюється мінусом – він не знає, як це зробити. Принцип “за все хороше проти всього поганого” не працює. Ось в чому біда.

У виконавчу владу повинна прийти команда професіоналів. Там сьогодні суцільно нові-старі обличчя. А ККД нульовий.

Я, купуючи якісь підприємства (неважливо що – фабрики, шахти, транспорт, логістику), ніколи не знав їх керівників. Наша перша зустріч з керівництвом завжди закінчувалася так: “Те, що було до цього, мене взагалі не цікавить. Я не хочу вникати в те, чим ви тут займалися. Але з цього моменту будете працювати за моїми правилами. Вони такі-то. За їх виконання, а не за те, що було рік-півтора назад, будете нести персональну відповідальність”. А ми все ніяк не позбудемося нашої української традиції – роками розповідати, що було до нас. Давайте міняти тактику і питати з тих, хто працює зараз, чому немає податкового і митного наповнення бюджету, чому не працюють шахти?

Що було до цього, я прекрасно знаю. Мене цікавить, щоб можна було вільно розвивати бізнес і реалізовувати якісь проєкти в цій країні. Я повністю згоден з одним політиком, який на шоу Шустера висловив здорову пропозицію: “Якщо хочете, щоб тут щось розвивалося, спробуйте для початку розібратися у ваших дозвільних документах”. У нас же до одного документу потрібно докласти ще шість.

Підсумовуючи скажу одне: найбільша наша проблема – відсутність професіоналів у владі і нерозуміння, що ми будуємо і від кого хочемо не залежати. От і все.

А якщо раптом комусь в міністерських кабінетах незрозуміло, як працює вугільна галузь, готовий пояснити. Взимку 2015 року, коли країна увійшла в опалювальний сезон взагалі без запасів вугілля і кремлівські пропагандисти щосили сурмили, що Україну чекає “холодомор”, я був радником віцепрем’єр-міністра. Тоді вдалося впоратися з усіма викликами.