Коболєв підриває Україну
Нафтогаз- це найбільший “олігарх” України, яким Коболєв керував як своєю власністю.
Ситуація навколо компанії НАК “Нафтогаз Україна” все більше виходить за рамки галузевої і особистої ворожнечі, і загрожує серозними політичними і економічними наслідками для всієї України.
Більшість людей нечасто замислюються про масштаби компанії Нафтогаз, а вони величезні. Тільки вартість активів компанії складає 445 млрд гривень – для порівняння це майже 30% річного держбюджету країни або 10% ВВП. Нафтогаз забезпечує 77% видобутку газу і заплатив до бюджетів країни всіх рівнів 141 млрд гривень в 2020 році. На сьогодні в компаніях групи працювати близько 52 тисяч чоловік.
Тобто, коли ми говоримо про «Нафтогаз» – ми, безперечно, говоримо про найбільшу компанії України. Активи найбагатшої людини України Ріната Ахметова в 2020 році були оцінені в 7,6 млрд доларів. Тоді як за сьогоднішнім курсом активи Нафтогазу складають 16,5 млрд дол. Погодьтеся, мало хто в нашій країні може дозволити собі керувати активами дорожче Ахметова! І якщо Рінат Леонідович багато собі може дозволити від покупки каналів до депутатів, то що ж може дозволити собі людина, яка керує ще більшими грошима? І ця людина Андрій Коболєв.
Коболєв був призначений главою «Нафтогазу» в березні 2014 року, і працював там 7 років. Це найтриваліший період управління компанією з часів її заснування. Згодом Коболєв перетворився на «газового генерала» і почав керувати нею, як своєю власністю. За цей час він зумів не просто вичистити компанію від неугодних, але навіть від своїх друзів, наприклад, від Юрія Вітренка. Як і олігархи, Коболєв почав вибудовувати різні форми захисту «свого бізнесу». Але, на відміну від Ахметова, Фірташа чи Порошенко, він вирішив інвестувати не в телеканали або депутатів, а в підтримку США і ЄС.
З опублікованої інформації про лобізм Коболєва ми знаємо, що він витратив близько 3,5 млн доларів в США на просування своїх інтересів. Ні, не зі своєї премії, а з грошей компанії. З публікацій, які повинні були зробити американські лобісти на підтримку екс-глави Нафтогаз а, ми можемо побачити стратегію його самозбереження. Так, в 2019 році в разі спроби звільнити Коболєва, американські медіа мали опублікувати звернення, про те, що звільнення Коболєва має стати причиною відмови Міжнародних фінансових організацій від співпраці з Україною. І хоча в 2019 році Коболєв залишився на своєму посту, він повернувся до методів очорнення України в 2021 році.
Так, після несподіваного звільнення він розгорнув кампанію про провал державної корпоративної реформи, яка була важливою частиною угод із Заходом про фінансову підтримку України з 2014 по 2019 рік. Гроші Коболєва дійсно дали великий ефект, але не бажаний результат. Західні партнери України перейнялися ситуацією, але все-таки не вжили жорстких заходів. Тоді, найняті за гроші лобістів журналісти Джонатан Свон і Дейв Лаулер опублікували сумнівну інформацію про те, що візит Зеленського був скасований через корпоративну реформу в Нафтогазі. Буквально протягом доби стало ясно, що це фейк, оскільки Джозеф Байден подзвонив Володимиру Зеленському та запросив його на зустріч. Після саміту Путіна і Байдена в Женеві стало відомо, що Зеленський запрошений в США на кінець липня.
Тим часом, Коболєв висунув нову фігуру на дошку – голову НАЗК Олександра Новикова. Пан Новіков публічно заявив в інтерв’ю американському Радіо Свобода, що підписав розпорядження про незаконне призначення Вітренко відразу після повернення з США. Важливо, що раніше Новиков не аналізував призначення глав держпідприємств, і намагався утримуватися від політичних конфліктів. Він пов’язаний з американцями через свого зама Івана Преснякова, який багато років працював в антикорупційних програмах USAID і UNDP. Пресняков під час своєї роботи фінансував грантами Центр протидії корупції, який надав Новикову обгрунтування про незаконність призначення Вітренко. Звичайно, ж НАЗК знає, що програє в суді. Саме тому Новіков прямо заявляє, що позитивне рішення для Вітренко – означатиме домовленість влади з корумпованим судом. Далі – більше, пан Новіков настільки перейнявся питанням Нафтогазу, що дає рекомендацію наглядовій раді звільнити Вітренка не чекаючи рішення суду.
Залучення в конфлікт навколо «Нафтогазу» НАЗК – аж ніяк не останній крок Коболєва і його друзів. Справа в тому, що створення і робота НАЗК були частиною угоди про безвіз між ЄС і Україною. Тому, наші джерела в НАЗК вказують, що після програшу в суді, Новиков і антикорупційні організації розглядають варіант демаршу, звинувачуючи Зеленського в змові і корупції, з вимогою до ЄС скасувати безвіз з Україною. Ми можемо гадати тільки, до чого призведуть подібні кроки: запустять нову кризу в стосунках української влади з західними партнерами в переддень саміту «Кримської платформи», або ж ніхто всерйоз не сприйме цю метушню.
Очевидно одне: інформаційний шум навколо «Нафтогазу» створює проблеми Україні. Проблема не тільки в тому, що це б’є по іміджу країни, але в більшій мірі це б’є по фінансових позиціях «Нафтогазу». Адже компанії потрібні гроші для розвитку, а інформаційні кампанії Коболєва і К призводять до того, що інвестори побояться купувати євробонди «Нафтогазу». Відповідно «Нафтогазу» необхідно буде піднімати ціни для населення. Це в свою чергу може спровокувати внутрішню політичну кризу, яка ледь не почався взимку, коли різке зростання цін на газ вдарило по рейтингах Зеленського і «Слуг народу». Повторення такої ситуації буде змушувати Зеленського шукати допомоги у західних партнерів. А чи потрібна їм криза в Україні? На тлі переговорів Байдена з Путіним, умиротворюючої позиції Європи по Донбасу, можна сказати однозначно – ні.
Марк Антоненко
