До чого призведе “бойлеризація” країни?

Що краще для споживачів, міст та країни: користуватися гарячою водою, яку подають централізовано водогоном, чи гріти холодну за допомогою електрики?

І Україні уже тривають традиційні весняно-літні гідравлічні випробування теплових мереж, а отже частина українців – хто на два тижні, а хто й на більше, – залишиться без гарячої води. Однак це не стосується тих споживачів, які придбали і встановили бойлер. Чимало людей оцінило його переваги й взагалі відмовилось від гарячої води, яку подають централізовано. Та чи виграли вони в перспективі? І як вплине їх рішення на інших?

У пошуках безпеки, економії та якості

Опинитися без гарячої води – нехай навіть на кілька тижнів – не хочеться нікому. Гріти воду на газовій плиті й носити її відрами у ванну, щоб помитися, а також до мийки, щоб помити посуд – не лише забирає чимало часу, але й загрожує опіками. І, на жаль, такі нещасні випадки трапляються доволі часто. Найгірше – нерідко з маленькими дітьми. Щоб убезпечити себе або родину, отримувати гарячу воду певної температури, коли необхідно, й водночас економити на дорогій гарячій воді, що подається централізовано, люди почали активно купувати бойлери.

“Українці хочуть сьогодні зекономити, і я їх розумію, – каже Святослав Павлюк, виконавчий директор Асоціації “Енергоефективні міста України”. – Вони рятуються, бо немає довготермінової політики міста, держави. Люди не розуміють індикаторів. Тому, з точки зору своєї персональної безпеки, вони тікають у короткотермінові рішення, щоб виграти саме зараз”.

радять оптимізувати витрати на електроенергію за допомогою добового таймера, який може вмикати підігрів води, скажімо, за півгодини до ранкового будильника…

Чим вигідний бойлер?

За даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств, здійсненого Держстатом, у 2019 році гаряче водопостачання мали 47% сімей, електричними бойлерами користувалися близько 33% домогосподарств. Ми опитали деяких із них і порівняли їх витрати на гарячу воду та електроенергію тоді, коли цього приладу в них не було і відразу після його встановлення. Із бойлером щомісячна економія становила здебільшого до 100 гривень. Втім, оскільки тарифи на гарячу воду в містах дуже різняться, то й витрати у різних споживачів – також. Крім того, є люди, які хочуть і вміють економити. Вони радять оптимізувати витрати на електроенергію за допомогою добового таймера, який може вмикати підігрів води, скажімо, за півгодини до ранкового будильника та за півгодини до приходу з роботи. У цьому випадку бойлер на 80 л, виставлений на 50°, кажуть, може витрачати лише близько 3 кВт⋅год електроенергії для підтримання тепла. А якщо використовувати бойлер у режимі на 70-75°, але вмикати підігрів таймером за годину до миття (на 2-3 години по буднях і тричі на день у вихідні дні), то лічильник зафіксує +90-100 кВт⋅год на місяць. Тобто користування бойлером є більш економним, у порівнянні з системою центрального гарячого водопостачання.

Однак, слід врахувати, що протягом останніх місяців газ суттєво подешевшав, і деякі теплоенерго здійснили коригування нарахувань, враховуючи прийняту урядом на початку року постанову № 1082 (вона містить формулу, яка дозволяє коригувати ціни на тепло і гарячу воду пропорційно цінам на газ). У результаті гаряча вода подешевшала подекуди до 30% порівняно з базовим тарифом. До прикладу, в лютому кияни зекономили на гарячій воді 24%, в березні – 29%, у квітні – 27%. А мешканцям Вінниці, за даними “Вінницяміськтеплоенерго”, у квітні нарахували за гаряче водопостачання в середньому на 40,5% менше. Це означає, що власники електричних бойлерів у кращому разі тепер виходять “в нуль”, а інколи навіть “у мінус”, тому вимикали ці прилади й поверталися до централізованого постачання гарячої води. Проте ненадовго, бо в травні почались гідравлічні випробування. Це означає, що гарячої води, що подається централізовано, не було у квартирах чи не буде (в кого випробування ще попереду) щонайменше два тижні.

На рівні комфорту – бойлер кращий, а на рівні здорової логіки та здорового глузду – в ньому немає сенсу…

“Ми максимально відтермінували відключення гарячої води під час жорстких карантинних обмежень і розпочали гідравлічні випробування після першого етапу послаблення карантину – із 12 травня. Я розумію, що відсутність гарячої води – це дискомфорт. Однак проведення тестувань мереж влітку значно знижує кількість аварійних випадків взимку. Адже фахівці випробовують на міцність трубопроводи і виявляють найслабші місця”, – пояснив заступник голови КМДА Петро Пантелеєв. Отже, власники бойлерів знову у виграші. Хоча й тимчасово.

“Я у себе зараз проводжу експеримент – поставив бойлер, бо мені не подобається якість послуги, адже в моєму помешканні може три місяці не бути гарячої води”, – пояснює Святослав Павлюк. До того ж йому, як і іншим споживачам, не подобається, що для отримання гарячої води, яка подається централізовано, спочатку треба спустити чимало холодної, перш ніж з крану піде тепла. А потім відкрутити холодну й знайти більш-менш комфортний температурний баланс. “Отже, бойлер дає виграш в якості послуги, бо дозволяє мати кращий комфорт, – зауважує співрозмовник. – Проте, він не є кращим рішенням, бо його використання несе за собою додаткові ризики і витрати, які слід врахувати”. А це, насамперед, вартість самого бойлера та його встановлення, бо треба окремо зробити розводку під бойлер, щоб підключити його.

У середньому люди купують прилад за 5-6 тисяч гривень і платять приблизно 1-1,5 тисячі гривень за встановлення. Крім того, існують певні витрати, пов’язані з експлуатацією бойлера. За ним треба дивитися, періодично розбирати, міняти магнієвий стержень – анод. А це самостійно може робити дуже мала кількість споживачів. Найчастіше доводиться викликати майстра і платити йому 800-1000 грн. Тобто споживачеві треба заплатити і за обслуговування бойлера. Водночас, його середній строк служби – до 5 років, бо анод деградує, бак іржавіє і з часом починає текти.

Тому, переконаний Святослав Павлюк, централізована подача гарячої води все ж таки є кращим варіантом із точки зору безпеки, але в наших реаліях також має свої негативні нюанси. Наприклад, дуже важливо, як поводять себе інші мешканці будинку: чи крадуть вони тепло, встановивши додаткові батареї, теплу підлогу тощо. “Із усім цим треба розбиратися в кожному конкретному будинку. На рівні комфорту – бойлер кращий, а на рівні здорової логіки та здорового глузду – в ньому немає сенсу”, – констатує Святослав Павлюк.

Ми вбиваємо систему централізованого теплопостачання в частині гарячого водопостачання…

Наслідки “бойлеризації”

Виконавчий директор Асоціації “Енергоефективні міста України” радить подивитися, до чого призводить масовий перехід на бойлери. “Ми вбиваємо систему централізованого теплопостачання в частині гарячого водопостачання й переходимо на електроенергію, котру для населення міста готують ТЕЦ. У цьому разі вони будуть скидати своє тепло в річку,  а електроенергію для бойлерів доведеться імпортувати з атомних станцій. І оскільки зараз електроенергія в країні фактично є дотованою, то ми маємо певний парадокс, що поставити бойлер зараз (короткотерміново) монетарно може бути вигідніше. Проте субсидіювати населення в такому обсязі, як це робиться зараз, далі не можна, але уряд дотягне існуючу ситуацію до виборів, а далі буде щось змінювати”, – вважає Святослав Павлюк.

“Бойлеризація” призводить до розбалансування центральної системи гарячого водопостачання, бо частина навантаження знімається зі стояків і йде на електронагрівання, – додає Андрій Туцький, спеціаліст з енергоменеджменту. – Банально виникають так звані “стоячі” зони, де розвиваються легіонели – небезпечні бактерії, для яких утворюється сприятливе середовище: вода довгий час не рухається, а температура коливається в межах 20-50 градусів. Саме така температура характерна для розбалансованих мереж гарячого водопостачання. Тобто йдеться не лише про економію, але й про санітарну небезпеку для абонентів, які залишилися користувачами центральної системи гарячого водопостачання, про небезпеку для їх здоров’я. Тому тут дуже важливо контролювати температуру в різних точках цієї системи – вона має бути вищою, ніж 50 градусів. Якщо температура нижча й до того ж є стояки, що припинили функціонувати через розбалансування, то існує потенційна небезпека розвитку так званих біоплівок легіонели”. Також, зі слів фахівця, важливо, на якій температурі експлуатується бойлер. Доволі часто заради економії люди виставляють невелику – скажімо, 40 градусів. А це небезпечно для них, знову ж таки, через можливість розвитку легіонели.

божевільно – скидати в річку величезну кількість тепла й дивитися, як вдома люди самі гріють воду…

Інша проблема, на яку звертають увагу експерти, – стан мереж. “Якщо всі люди поставлять бойлери, то електричні мережі не витримають навантаження, тому необхідно буде здійснювати їх заміну. А це досить недешева й непроста справа. З іншого боку, вся система теплопостачання та гарячого водопостачання також потребує модернізації”.

Ще в 70-ті роки, згадує Святослав Павлюк, у нашій країні пробували будувати нові будинки, в яких не було централізованого гарячого водопостачання. Натомість там були електричні бойлери, передбачені для кожної квартири. Але вони були підключені через окрему лінію електроживлення, яка вмикалася лише вночі.

“Грубо кажучи, надлишкову генерацію вночі переводили на нагрівання води. І це також один зі способів на рівні муніципальної, державної політики – стимулювати переведення теплопостачання на нічний тариф, загалом на електричний. Це може мати сенс, тому що в нас немає куди вночі дівати електроенергію (через це маса атомних блоків зупинила роботу). А якщо 100-літрові бойлери нагрівати вночі, то вдень цього окропу вистачить з головою (звісно, якщо не митися у ванній). Тобто таке рішення дозволяє розвантажити електричні системи за рахунок своєрідного балансування вночі. Те саме з опаленням. Якщо електрична система акумуляційна, то вона може мати сенс, а якщо вона працює з тепловим насосом, то це взагалі прекрасно”, – додає виконавчий директор Асоціації “Енергоефективні міста України”.

Однак він ще раз зауважує, що в наших реаліях йдеться про споживання електроенергії, котра є дотованою й дефіцитною в міських мережах. І радить дивитися на всю картину в комплексі, бо не лише ціна і якість повинні грати роль в обранні шляху забезпечення, скажімо, гарячою водою, але й оточуюче середовище. “Це буде абсолютно божевільно – скидати в річку величезну кількість тепла й дивитися, як вдома люди самі гріють воду”, – додає експерт. – Я бачив чудові приклади в Польщі, де ТЕЦ постійно скидає тепло у великий бак-накопичувач розміром 45 на 25 метрів, який має теплоізоляцію завтовшки 1,20 м. Це означає, що вода довго буде гаряча. Отже, поляки все тепло з теплоцентралі скидають у той бак, а потім роздають гарячу воду по місту. Цим досвідом треба користуватися”.

Про перспективи

Експерти переконані, що у бойлерів, найімовірніше, немає майбутнього. Переможе здоровий глузд, тобто газ і централізована система гарячого водопостачання. “На сьогодні ціна електроенергії для населення суттєво занижена за рахунок крос-субсидування, тому в перспективі тарифи на неї будуть зростати.  Думаю, що з осені електроенергія буде дорожчати, тому використання бойлерів стане дорожчим, – вважає Святослав Павлюк. – Адже в нас що газ, що електроенергія дотовані у свій спосіб, тому ринку як такого немає. Але загалом електроенергія є найдорожчою енергією. Газова – дешевша. Тобто теоретично міські ТЕЦ, які гріють воду за допомогою газу, можуть продавати її дешевше, ніж буде коштувати вода, нагріта індивідуальними електричними бойлерами за рахунок того, що вони використовують інше паливо, яке купують оптом, а не в роздріб”. Як відомо, Міністерство енергетики повідомляло (в презентації меморандуму про скорочення “зеленого” тарифу), що планує збільшити ціну за перші 100 кВт-год з 0,9 грн до 1,68 грн з 1 жовтня 2020 року. Втім прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що тарифи на електроенергію для населення в 2020 році піднімати не будуть.

“На мою думку, треба повертатися до повноцінного використання централізованої системи гарячого водопостачання, – каже Андрій Туцький, – бо таким чином ми можемо забезпечити санітарну безпеку. Головне, щоб системою можна було керувати та контролювати її. Тому не варто знищувати існуючу систему – її необхідно модернізувати з використанням балансування й температурного контролю, щоб кожен стояк знаходився в температурному режимі не нижче 50 градусів. Зараз основна проблема центральної системи — для її нормального функціонування бракує перепаду тиску на вводі. І можливо, власне завдяки автоматичному балансуванню цю проблему вдасться вирішити. Крім того, допоможе санітарна обробка системи шляхом переключення стояків за певним алгоритмом, тобто коли великий потік носія температурою понад 60 градусів переганяється періодично по кожному стояку”.

У будь-якому разі, на думку експертів, потрібно думати ширше й використовувати всі вигідні варіанти. Наприклад, в деяких західних країнах на дахах будинків ставлять теплові колектори, які від сонця підігрівають воду, акумулюють тепло для будинку, розповів Святослав Павлюк. І якщо ця вода йде в систему опалення, то вона буде дуже дешева, бо треба заплатити лише за внутрішні насоси, а сам підігрів води буде безкоштовний – від сонця. “Загалом, якщо говорити про безпечне здорове середовище, то весь світ йде до низькопотенційних централізованих систем опалення – теплових насосів (чи то будинкових, чи то районних). Це відчутний тренд на ринку теплопостачання Європи”, – зауважує виконавчий директор Асоціації “Енергоефективні міста України”.

Тепловий насос допомагає отримати теплову енергію для системи опалювання та гарячого водозабезпечення за допомогою бойлера непрямого нагріву та акумуляційної ємності. Принцип роботи теплового насоса полягає в передачі тепла з довкілля в середину будинку. Такі пристрої широко застосовуються в усьому світі, проте в Україні використовуються не часто через відсутність державної підтримки, великі капітальні витрати (300-600 євро на 1 кВт встановленої теплової потужності), тривалий термін окупності.

в усьому світі метою муніципального енергетичного планування є скорочення викидів СО2

 А може – індивідуальні газові котли?

Власники квартир у багатоповерхівках мають право встановити систему індивідуального теплопостачання (якщо не менше 50% квартир і нежитлових приміщень цього будинку вже відключені від централізованих систем). Рішення про відключення приймає орган місцевого самоврядування. Втім, оскільки в нашій країні то дозволяли встановлювати автономне опалення, то забороняли, то знову дозволяли, постраждали і центральні тепломережі, і споживачі, які не мали грошей на власну систему. Вони змушені платити за неякісні послуги.

“Проблема в тому, що наші міста формують схеми теплопостачання, як правило, на короткий період – до п’яти років, а працюють з операційними пріоритетами, розрахованими, зазвичай, на два роки, – каже Святослав Павлюк. – Через це всі наші зусилля спрямовані практично лише на підтримання міських систем теплопостачання в живому стані. Ми їх підтримуємо, щоб вони працювали, але не розвиваємо до наступної генерації. Міста мали би заборонити будівництво будинків з індивідуальними системами теплозабезпечення в районах, де є нормальні міські мережі тепла”. Адже вони, по-перше, більш безпечні. По-друге, – екологічні. Справа в тому, що встановлення автономного опалення передбачає утворення продуктів згорання, які можуть не розсіюватися в атмосфері, а залишатися у квартирі і потрапляти в помешкання сусідів через відчинені вікна. Крім того, за несприятливих погодних умов такі викиди можуть утворювати смог на вулицях.

Зі слів Святослава Павлюка, в усьому світі метою муніципального енергетичного планування є скорочення викидів СО2 і зменшення впливу на клімат, а в нас – економічна оптимізація без врахування екологічних наслідків. “Це результат абсолютно незбалансованої і непродуманої політики. Сьогодні наші будівельні компанії дуже часто ставлять індивідуальні котли на одну квартиру і виводять комин навіть не в димовивідний канал, а просто на вулицю – під вікно. Це взагалі нісенітниця. Загалом наше нове будівництво хаотичне. Так не повинно бути”. На думку експерта, має відбутися районування, тобто слід визначити райони, де є й де немає загальних тепломереж (за густиною споживачів на квадратний кілометр). Якщо в місті є велика поверхова забудова й вона щільна, то там не можна допускати індивідуального опалення, вважає Святослав Павлюк. Якщо є лише особняки – тоді інша справа. Він розповів, що, наприклад, у поляків є окрема стратегія боротьби з викидами з низьких будинків, з низької забудови. Адже у висотних будинків, що мають індивідуальні котельні, немає проблем із викидами, оскільки вони викидаються на висоті 50-ти метрів. ТЕЦ також має високий комин, а от викиди з низьких будівель лягають на землю, і люди цим дихають. Проте, зауважує експерт, такий важливий аспект, як повітря, у нас не береться до уваги.

“Отже, якщо говорити про доцільність, ефективність використання індивідуальних газових котлів, то варто почати з питання безпеки, – підсумовує Святослав Павлюк. – Щороку сотні людей гинуть від вибуху газу в квартирах або від отруєння СО. Це треба враховувати. Тому краще – централізована система, де найбільша шкода – коли потекла батарея чи труба. Крім того, порівнюючи витрати та можливу економію, слід врахувати не лише видатки на газ, але й на сам котел, установку системи, розведення по квартирі, обслуговування (раз на три-чотири роки треба міняти циркуляційний насос, раз на два роки – промивати теплообмінники тощо). Тобто є ще операційні витрати на обслуговування індивідуальної системи. Також треба слідкувати за станом комина, щоб люди не отруїлися чадним газом. Усе це доводить, що централізована система є більш безпечною”.

Світлана Олійник, “Українська енергетика”