Про оцінку ефективності управління національною компанією «Нафтогаз України»

4 березня 2019 року на своєму позачерговому засіданні наглядова рада компанії “Нафтогаз України” прийняла рішення продовжити строк повноважень та строк дії контракту голови правління Андрія Коболєва «за умови, що голова правління забезпечить виконання всіх рішень наглядової ради згідно з вимогами його контракту»

Якщо наглядова рада Нафтогазу акцентує увагу на зазначеній умові, то це передусім означає, що паном А.Коболєвим були виконані всі вимоги минулого контракту (за 2016-2019 рр.), адже якщо це не так – тоді рішення членів наглядової ради виглядало б дещо дивним та не зрозумілим. Принаймні в європейських країнах та США, де і зосереджена основна діяльність та побут більшості членів наглядової ради, продовження контракту з керівником, який не виконав KPI, було  б малоймовірним, якщо не сказати неможливим.

А як щодо України? Чи можливі в Україні умови, за яких керівником найбільшої національної компанії, що контролюється урядом, та основними видами діяльності якої є видобуток, транспортування та реалізація газу, був би перепризначений на наступні чотири роки той керівник, який перед тим не виконав контрактних зобов’язань?

Спробуємо оцінити ефективність управління української національної компанії, основними видами діяльності якої є видобуток, транспортування та реалізація газу для споживачів України, за час керівництва Андрія Коболєва.

Оцінка ефективності управління як ефективності виробництва базується на  невіддільності процесу управління від результатів виробничо-господарської діяльності. Тобто існує пряма залежність результатів виробничо-господарської діяльності від процесу управління. При цьому кінцеві результати виробничо-господарської діяльності порівнюються з величиною витрат на утримання структури управління.

У випадку з компанією «Нафтогаз України» така ефективність виглядає наступним чином:

Дані графіку свідчать, що станом на початок 2020 року, витрати на утримання управліньської системи компанії «Нафтогаз України» за шестирічний період управління нею Андрієм Коболєвим зросли на 1000% (в 10 разів). При цьому невіддільні від процесу управління результати виробничо-господарської діяльності не тільки не зросли, а зменшились за усіма видами діяльності. Зокрема за період роботи Андрія Коболєва:

• середньорічні показники обсягів видобутку товарного газу зменшились на 4%;
• середньорічні показники обсягів транспортованого газу зменшились на 24%;
• середньорічні показники обсягів реалізації газу зменшились на 53%

Співвідношення 10-ти кратно збільшених витрат  на утримання структури управління до зменшених результатів виробничо-господарської діяльності свідчать навіть не про нульову ефективність управління компанією «Нафтогаз України», а про її від’ємне значення.

При таких результатах управління в європейських чи американських компаніях не тільки не можливі виплата бонусів керівнику та продовження з ним контракту, але наступає невідворотна відповідальність такого керівника перед акціонерами (в тому числі і фінансова). Адже негативна динаміка  результатів виробничо-господарської діяльності упродовж тривалого часу свідчить про те, що бізнес таких акціонерів знаходиться в небезпеці, а його стабільність не є гарантованою.

Але в Україні зовсім не так. Незважаючи на незадовільну ефективність управління національною компанією «Нафтогаз України», головний та єдиний її акціонер (держава в особі Кабінету Міністрів України) приймає рішення про продовження (вже втретє) контракту з керівником, який до того вже двічі не виконував вимоги контрактів, виплачуючи собі бонуси без погодження з акціонером та не забезпечивши виконання визначених акціонером показників виробничо-господарської діяльності.

З огляду на такі попередні результати управління та повертаючись до рішення наглядової ради і уряду продовжити строк дії контракту голови правління Нафтогазу Андрія Коболєва на наступні чотири роки «за умови, виконання ним вимог контракту» можна допустити, що в українських реаліях у вимогах контракту з паном А.Коболєвим може бути прописано будь-що – від вимог отримувати бонуси до вимог отримувати премії.

Адже, як показує досвід, результати виробничо-господарської діяльності компаній нікого в Україні не цікавлять.

Роман Курінний, експерт з енергетичних питань