Віддам АЕС в хороші руки
Напередодні можливих домовленостей про укладання мирної угоди питання долі Запорізької АЕС постає дедалі гостріше. На сьогодні маємо констатувати, що звільнити ЗАЕС військовим шляхом Україна поки що не може. З іншого боку, для Росії ця станція як валіза без ручки.
З 16 березня 2022 року енергосистема України синхронізована з європейською. На сьогодні межа синхронних зон проходить фактично по лінії розмежування з окупованою територією, в тому числі через майданчик ЗАЕС. З серпня 2022 року ЗАЕС зупинена, а її власні потреби заживлено з боку України (по одній лінії 750 кВ та двох лініях 330 кВ).
Упродовж 2022-2024 років Росія неодноразово намагалась перепідключити ЗАЕС до своєї енергосистеми та запустити її на потужності, але невдало. Матрос з Крейсера “Москва” постійно курив вздовж ліній електропередачі 750-330 кВ, які відходять від вузла ЗАЕС/ЗаТЕС вглиб окупованої території (в бік міст Мелітополь, Молочанськ та Бердянськ), внаслідок чого ці лінії постійно самозаймались.
Тобто по факту, Україна має дефіцит потужності у своїй енергосистемі, ЗАЕС стоїть, матрос курить, лінії горять, ні туди ні сюди…
Найреальніший варіант реанімації ЗАЕС зараз – це створення навколо неї 10-ти кілометрової демілітаризованої зони та передача станції під формальний контроль третьої нейтральної сторони. А враховуючи наявну геополітичну диспозицію і два паралельних переговорних треки (Україна – США і Росія – США), чому цією третьою стороною сьогодні не може стати США?
Я думаю, керівництво Росії в такому випадку швидко пояснить глибинному народу “Как мы встали с колен в Запорожской области” і “Как Путин снова всех переиграл”!
Принципово важливо, щоб ЗАЕС була ліцензіатом Держатомрегулювання України, залишалась приєднаною до української енергосистеми та експлуатацію станції здійснювали українські фахівці!
Жодне спільне управління з Росією – неприпустиме!
Будь-яке розділення енергоблоків (типу 2 в Україну, 4 в Росію) теж неприпустиме, тим більше – це складно зробити технічно (необхідно резервувати власні потреби та споруджувати вставку постійного струму для енергоблоків, які зкомутовані на іншу енергосистему)!
Які ж пропозиції лунають від Росії?
30 квітня 2025 року глава ДК “Росатом” Ліхачов заявив, що Росія готова обговорити присутність США на ЗАЕС. Глава МЗС РФ Сергій Лавров уточнив, що офіційних звернень від США не надходило і нагадав, що ЗАЕС знаходиться під управлінням Росатому та наглядом МАГАТЕ. Тобто, Росія подає сигнали нібито готовності до переговорів щодо спільного контролю над ЗАЕС.
Такими маневрами Росія хоче створити ілюзію конструктивності, аби США погодилися на формальну участь і це виглядало як “компроміс”.
Вони пропонують абстрагуватись від політики та дивитись тільки на технічні питання відновлення можливості видачі потужності ЗАЕС, як в мережі окупованої території України (Херсонська, Запорізька області), так і в енергосистему України.
Кінцева мета таких заяв – легітимізувати свою присутність і витіснити Україну з процесу, перетворивши питання безпеки на суто технічну дискусію.
Для цього вони пропонують розділити схему видачі ЗАЕС на дві частини, одна з яких буде приєднана до енергосистеми України, а інша – до енергосистеми Росії, що ніби дозволить Росії розраховувати на можливість отримувати електроенергію на окуповану частину українських територій, незалежно від України.
Такі пропозиції для нас є дуже небезпечними. Це шанс для Росії виграти час і посилити своє становище, тому що світ орієнтується лише на спотворену інформацію про “безпеку” станції та заяви політиків, які хочуть виглядати рятівниками. До того ж, втручання США дає можливість їм “розмити” відповідальність.
Зараз на станції працює персонал із ліцензією Ростехнадзору та з паспортами РФ. Звісно, що серед такого персоналу є й українці, які з огляду на обставини були вимушені погодитись на співпрацю із Росією в умовах окупації.
Росія намагається використати цю ситуацію, щоб під виглядом “технічної співпраці” легалізувати й своїх спеціалістів, і українців, які погодились працювати на Росатом. Це дозволяє їм уникнути покарання за участь у ядерному тероризмі.
Росатом показує свою діяльність на ЗАЕС як нібито частину міжнародних домовленостей з Україною, які діяли ще кілька місяців після окупації станції.
Також, Росія посилається на Указ Президента РФ від 05.10.2022 №711, згідно з яким до 2028 року українські ліцензії начебто продовжують діяти. Це потрібно для того, щоб створити враження, що Росатом діє законно й у межах українських норм.
Перетворення ЗАЕС на міжнародну “зону відповідальності” – це виведення РФ з-під підозри у ядерному тероризмі.
Справжній кінцевий план Росії полягає в тому, щоб усе, до чого призвела її присутність на ЗАЕС, ніколи не стало предметом міжнародного розслідування. Москва хоче розмити відповідальність, переклавши її на всіх учасників так званого “спільного управління” – зокрема на чиновників США, МАГАТЕ і навіть України. Все це є прямим порушенням як українського, так і міжнародного ядерного права.
Повернення ЗАЕС під контроль України зробить Росію вразливою, адже ми зможемо перевірити справжній стан реакторів і розкрити світові, до чого призвело трирічне управління Росатомом. Росія цього дуже боїться.
Враховуючи вищезазначене, навряд чи Росія реально налаштована на розв’язання питання ЗАЕС на умовах, які можуть нас влаштувати.
У такому випадку єдиною ефективною контрстратегією України, яка працює вже три роки, це збереження статус-кво, а саме: не визнавати жодної схеми Росії, не погоджуватись на компроміси та діяти самостійно, блокуючи усі спроби Москви щодо заживлення ЗАЕС від російської енергосистеми (матрос нам у поміч). Наш обов’язок – не дати Росії стерти сліди злочину до настання кращих часів.
Чи існує принципово інша атакуюча виграшна стратегія?
Так, існує! Треба віддати ЗАЕС в хороші руки …
Але спочатку треба навести лад в голові, яка цими руками буде управляти!
Процес вже почався, слідкуйте за ефірами!
Віктор Куртєв
